Енциклопедичне видавництво

Офіційний попередник «Енциклопедичного видавництва» — Державне підприємство «Всеукраїнське державне спеціалізоване видавництво „Українська енциклопедія“ імені М. П. Бажана», засноване 1957 як Головна редакція «Української радянської енциклопедії» при президії АН УРСР (тепер — НАН України); 1974 переведене в систему Державного комітету у справах видавництв, поліграфії і книжкової торгівлі УРСР (тепер — Державний комітет у справах радіо і телебачення України).

Головним завданням цієї установи упродовж перших десятиліть її існування була підготовка універсальної багатотомної енциклопедії українською мовою — «Української радянської енциклопедії» (УРЕ).

Цей проект було здійснено двічі: 1959—1965 (у 17 т.) та 1977—1985 (у 12 т., 13 кн.), друге видання побачило світ у двох версіях — українсько- й російськомовній. Обидва видання УРЕ було підготовлено під керівництвом М. П. Бажана як головного редактора.

Після смерті М. П. Бажана видавництво очолював А. В. Кудрицький. Одночасно з УРЕ аналогічні енциклопедії видавалися в усіх інших союзних республіках СРСР крім РРФСР, однак УРЕ була найбільшою серед них за кількістю статей.

Перше видання УРЕ відзначалося особливо яскравим складом авторів, серед яких сам головний редактор УРЕ М. П. Бажан, а також: О. І. Білецький, Л. А. Булаховський, В. М. Глушков, Г. С. Костюк, М. Т. Рильський, П. Г. Тичина, численні співробітники інститутів АН УРСР та вищих навчальних закладів, а також співробітники академічних інститутів та провідних університетів інших радянських республік. Здебільшого статті УРЕ оприявнювали підсумок багаторічної праці авторів над висвітленими в них проблемами.

Однак, незважаючи на важливість цих видань для історії української науки в цілому та енциклопедійної справи зокрема, у статтях помітною є ідеологічна заангажованість, а окремі з них містять відверті фальсифікації, обумовлені характером конкретної суспільно-політичної ситуації.

Окрім основного доробку — створення багатотомної універсальної енциклопедії, Головна редакція «Української радянської енциклопедії» та створене на його основі 1989 Державне підприємство «Всеукраїнське державне спеціалізоване видавництво „Українська енциклопедія“ імені М. П. Бажана», опублікували низку цінних довідкових видань: «Радянську енциклопедію історії України» та багатотомну «Історію міст і сіл Української РСР» (спільно з Інститутом історії АН УРСР, тепер — Інститут історії України НАН України), «Шевченківський словник» та незавершену «Українську літературну енциклопедію» (спільно з Інститутом літератури ім. Т. Г. Шевченка), низку мовних словників (спільно з Інститутом мовознавства ім. О. О. Потебні), шеститомну колективну монографію «Історія українського мистецтва» (спільно з Інститутом мистецтвознавства, фольклору та етнографії ім. М. Т. Рильського, тепер — Інститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. М. Т. Рильського НАН України), «Українську географічну енциклопедію» (спільно з Інститутом географії АН УРСР, тепер — НАН України), «Енциклопедію кібернетики» (спільно з Інститутом кібернетики АН УРСР, тепер — Інститут кібернетики ім. В.М. Глушкова НАН України), «Юридичну енциклопедію» (спільно з Інститутом держави і права ім. В. М. Корецького НАН України).

У 1990-х та 2000-х установою підготвлено низку літературних видань у серії «Бібліотека „Української енциклопедії“», зокрема, видання вибраних поетичних творів і перекладів М. П. Бажана, П. Г. Тичини, Б. І. Олійника, М. Т. Рильського з відповідним науковим апаратом. Книговидавнича установа перебувала в системі Державного комітету УРСР у справах видавництв, поліграфії та книгорозповсюдження (Держкомвидав УРСР) та відомств-наступників (Міністерство преси та інформації України, Держінформ), Держкомтелерадіо України.

У структурі видавництва діяла Головна редакція Зводу пам'яток історії та культури України.

Нова сторінка в історії установи розпочалася 2013, коли її було реорганізовано з видавництва у наукову установу.

Державна наукова установа утворилася шляхом реорганізації Державного підприємства «Всеукраїнське державне спеціалізоване видавництво „Українська енциклопедія“ імені М. П. Бажана».

Як правонаступник останнього, «Енциклопедичне видавництво» продовжує традицію підготовки універсальних енциклопедій 20 ст. — нереалізованих проектів «Української радянської енциклопедії» міжвоєнної доби (над ним працювало Вид-во «Українська радянська енциклопедія», що діяло у 1927—1934 під кер-вом М. О. Скрипника) та післявоєнних років (Головна редакційна колегія «Української радянської енциклопедії», очолювана О. О. Богомольцем, яка функціонувала 1944—1948), а також двох утілених видань: «Української радянської енциклопедії».

Поряд із тим у своїй діяльності Державна наукова установа «Енциклопедичне видавництво» використовує доробок і методологічні напрацювання міжвоєнної Галичини «Українська загальна енциклопедія. Книга знання» у 3 т. (1930—1935) та української еміграції («Енциклопедія українознавства» за ред. В. М. Кубійовича), а також досвід створення енциклопедичних видань інших країн та сучасних онлайн-енциклопедій.

Першим директором Державної наукової установи «Енциклопедичне видавництво» став Ю. І. Шаповал. Від 2015 її очолює А. М. Киридон. Головну редакційну колегію та науково-редакційну раду ВУЕ (керівник обох — В. М. Локтєв) створено при президії НАН України. Зразком для створення установи стали аналогічні інституції, які поєднують статуси видавництв і наукових установ: Інститут Італійської енциклопедії (засновано 1925), Encyclopædia Britannica, Inc. (засновано 1768) та ін.

Головна мета установи — підготовка й реалізація багатотомної «Великої української енциклопедії» (ВУЕ) як першого в пострадянській Україні універсального національного довідкового видання у двох версіях: друкованій та енциклопедичного порталу «Велика українська енциклопедія» (е-ВУЕ).

Останній передбачений не аналоговою онлайн-версію друкованої енциклопедії, а повноцінним самостійним інформаційним ресурсом із численними мультимедійними матеріалами.

Однією з ключових особливостей друкованої версії ВУЕ та е-ВУЕ є наголос на авторському характері включених до неї статей, підготовлених відомими українськими та зарубіжними науковцями, що пов'язує її з першим виданням УРЕ та «Енциклопедією українознавства».

Базовою основою змістовного наповнення «Великої української енциклопедії» став слóвник (2015). У зв'язку з тривалою перервою у традиції видання універсальних енциклопедій в Україні (понад 30 років від виходу останнього тому УРЕ до публікації 1-го тому ВУЕ в 2016) «Енциклопедичне видавництво» приділяє значну увагу розробці методичних матеріалів із підготовки енциклопедичних видань та дослідженню історії енциклопедичної справи. Результатом цієї роботи стали низка виданих колективних монографій, а також проведення конференцій і круглих столів із енциклопедистики.