Архієпископ Синайський, Фаранський і Раіфський

Ігумен монастиря святої Катерини на горі Синай, Архієпископ Синайський, Фаранский і Раіфський (грец. Ηγούμενος της Ιεράς Μονής Σινά και Αρχιεπίσκοπος Σινά. Φαράν και Ραϊθώ, Ιερά Μονή Θεοβαδίστου Όρους Σινά, Αγίας Αικατερίνης) — предстоятель автономної Православної церкви гори Синай у складі патріархату Єрусалиму.

Історія виникнення

Про давнину архієпископії Синаю свідчать матеріали Халкидонського собору 451 року, де в «Чині митрополій і архиєпіскопій апостольського престолу Святого Граду» на 24-му місці згадується архиєпископія «гори Синаю», що свідчить про споконві́чну підпорядкованість архієпископії Синою патріархату Єрусалиму[1]

У 527 році архієпископія Синаю увійшла в юрисдикцію Константинопольського патріарха у зв'язку з великими пожертвами монастиря святої Катерини на Синаї з боку імператора Юстиніана, а також активним церковним будівництвом на його території за рахунок коштів імператорської скарбниці.[2] З VII століття ігумени монастиря затверджуються в єпископськопській гідності (з IX століття — в архієпископській). Після завоювання в VII столітті Єгипту мусульманами і  труднощами в спілкуванні які повстали в наслідок цього з Константинополем, хіротонію архієпископів Синайських знову став здійснювати єрусалимський патріарх, в чию юрисдикцію з 640 року повернулася Синайська архієпископія.

Обрання Архієпископа

Відповідно з усталеною в давнину практикою, предстоятель архієпископії Синаю обирається братством монастиря святої Катерини за участю представників монастирського подвір'я «Джувани» в Каїрі. Кандидат в архієпископи має бути членом братства, монастиря. Його єпископська хіротонія відбувається в Єрусалимі місцевим патріархом.

У разі порушення монастирського уставу, архієпископ Синайський піддається суду монастирського братства, яке, у разі не покори з боку архієпископа прийнятим рішенням, має право подати справу на розсуд всіх східних патріархів..

За богослужіннями архієпископ Синайський підносить ім'я єрусалимського патріарха, а в грамотах використовує надпис «наше смирення» (на відміну від вживання головами східних автокефальних церков надписания — «наша мирність»).

Резиденція архієпископа Синайського знаходиться на монастирському подвір'ї «Джувани» в Каїрі.[3] Під час відсутності архієпископа на території монастиря від його імені обителлю управляє намісник — «дикей», який обирається з числа братії і затверджується архієпископом.

C 1973 року архієпископом Синайським є високопреосвященніший Даміан (Самартзіс).[4]

Список предстоятелів Синайських, Фаранських і Раіфських

Список ієрархів до 1500-х років є досить неоднозначним і швидше за все неповним. Оскільки тимчасові позначки відомі рідко, і дуже ймовірно, що навіть порядок осіб може бути іншим в багатьох випадках. Нумерація також викликає проблеми, оскільки є неясним, який з ігуменів, був першим єпископом, у зв'язку з цим ігумени пронумеровані незалежно від єпископів, а порядкові номери осіб, які «постраждали» від цієї невизначеності укладені в квадратні дужки.

Єпископи Синайські, Фарансткі і Раїфські
  • Костянтин II (?-869)
  • Марк I (869—?)
  • Анастасій IV (901-925)
  • Іоанн [III] (бл. 947)
  • Макарій [II] (бл. 967)
  • Соломон IV (982-1002)
  • Соломон V (бл. 1008)
  • Йов II (пом. 1033 в Бетюне (Франція))
  • Іоанн [IV] (бл. 1069)
  • Іоанн [V] (1081-1091)
  • Макарій [III] (?)
  • Захарій II (1103-1114)
  • Іоаким I (?)
  • Антоній II (?)
  • Георгій III (1130—?)
  • Гавриїл [II] (?-1160)
  • Іоанн [VI] (бл. 1164)
  • Іоасаф I (бл. 1176)
  • Герман II (бл. 1177)
  • Петро II (бл. 1180)
  • Мануїл (бл. 1183)
  • Авраам II (?)
  • Симеон IV (1203-1214)
  • Евтимій (бл. 1223)
  • Макарій [IV] (бл. 1224)
  • Герман III (бл. 1228)
  • Феодосій I (бл. 1239)
  • Макарій [V] (бл. 1248)
  • Симеон V (бл. 1258)
  • Іоанн [VII] (1263-1281)
  • Арсеній II (1285-1292)
  • Гавриїл [III] (бл. 1296)
  • Іоанн [VIII] (бл. 1299)
  • Симеон V (бл. 1306)
  • Марк II (бл. 1320)
  • Дорофей I (1324-1333)
  • Герман IV (бл. 1335)
  • Арсеній III (бл. 1338)
  • Марк III (1358-1375)
  • Йов III (?)
  • Авраам III (?)
  • Гавриїл [IV] (?)
  • Михайло I (?)
  • Іоасаф II (бл. 1419)
  • Панас II (?)
  • Сава (1429)
  • Силуан (?)
  • Кирило I (?)
  • Соломон VI (?)
  • Феодосій II (бл. 1440)
  • Тума бін Джирджис бін Тума (5 квітня 1446)
  • Марк IV (бл. 1446)
  • Михайло II (бл. 1446)
  • Іоаким II (бл. 1452)
  • Антоній III (?)
  • Авраам IV (?)
  • Марк V (бл. жовтня 1461—вересень 1462)
  • Макарій [VI] (бл. 1466-1488)
  • Тьєррі (між 1481-1488)
  • Лазар I (бл. 1491)
  • Марк V (1496-1505)
  • Данило (бл. 1507)
  • Лазар II (бл. 1510)
  • Клим (бл. 1514)
  • Іоаким III (бл. 1520)
  • Євген I (бл. 1538)
  • вдівство єпископської кафедри
  • Софроній II (1540-1545)
  • Макарій [VII] (згадати. бл. 1546, 1557), позбавлений влади, а кафедра скасована[5]

Ігумени монастиря Святої Катерини
  • Ніл (?)
  • Каліст (?)
  • Феодул (бл. 1566)
  • Євген II (1567-1575)

Архієпископи Синайські, Фаранські і Раїфські

Скасована Олександрійським патріархом Іоакимом I в 1557 році єпископська кафедра, була відновлена у 1575 році на Константинопольському соборі в якості архієпископії. Євген II перший з ігуменів відомий, як архієпископ Синайський, Фаранский і Раифский

  • Євген II (1575-1583)
  • Анастасій V (1583-1592)
  • Лаврентій (1592-1600; 1600-1617)
  • Іоасаф III (1617-1660)
  • Нектарій II (1661)
  • Ананій (1661-1671)
  • Іоанникій I (1671-1691)

Єпископи Синайські, Фаранські і Раїфські
  • Іоанникій I (1691-1696)

Архієпископи Синайські, Фаранські і Раїфські
  • Іоанникій I (1696-1702)
  • Косма «Византиос» (22 квітня 1703-13 лютого 1706)
  • Афанасій III (1708-1720)
  • Іоанникій II (1721-1728)
  • Никифор (1728-1747)
  • Константий I (1748-1759)
  • Кирило II (28 жовтня 1759-1790)
  • вдівство архієпископської кафедри
  • Дорофей (1794-1797)
  • вдівство архієпископської кафедри
  • Константий II (1804-1830 і 1834-9 липня 1859)
  • Кирило III Візантійський (7 грудня 1859-5 вересня 1867)
  • Калістрат III (Рокас) (1867-1885)
  • Порфирій I (Марудас) (21 серпня 1885-7 квітня 1904)
  • Порфирій II (Логофетис) (17 жовтня 1904— 1 липня 1926)
  • Порфирій III (Павлинос) (29 липня 1926-24 листопада 1968)
  • Григорій III (Манятопулос) (2 лютого 1969-11 вересня 1973)
  • Даміан (Самардзис) (з 23 грудня 1973 року)

Див. також

Примітки
  1. Пятницкий Ю. А. Синай, Византия, Русь. // Наше наследие: иллюстрированный историко-культурный журнал. — 2001. — № 58. — С. 26—51. — ISSN 0234-1395
  2. Соколов И. И. История Православной Церкви в XIX веке: Православный восток. — СПб.: Изд. А. П. Лопухина, 1901. — Т. 1. Христианский Восток. — С. 330—331
  3. Иерусалимская Православная Церковь
  4. Current Hierarchs of the Church of Sinai. Архів оригіналу за 1 листопада 2007. Процитовано 16 листопада 2018.
  5. Иеремия Божиею милостью архиепископ Константинополя, Нового Рима, и вселенский патриарх / Материалы для истории архиепископии Синайской горы. Пер. с греч. В. В. Латышева // Православный Палестинский сборник. — СПб., 1909. — Т. 20. вып. 1(58) [Ч. 2]. — С. 23
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.