Архієрейський собор РПЦ (1943)

Архієрейський Собор Руської Православної Церкви 1943 року — архієрейський собор, що проходив 8 вересня 1943 року в Москві в переданому Московської Патріархії під Патріаршу резиденцію особняку в Чистому провулку. Перший Собор Російської церкви після собору 1917-1918 років.

Напередодні собору, 4 вересня, відбулася зустріч голови РНК СРСР Й. В. Сталіна з Патріаршим Місцеблюстителем митрополитом Московським і Коломенським Сергієм, митрополитом Ленінградським Алексієм і митрополитом Київським і Галицьким Миколаєм, екзархом України. Вперше після жовтня 1917 року зустрілися глава держави і керівники Російської православної Церкви. З цієї події почався важкий процес відродження повноти життя Російської Православної Церкви. Новий курс Радянської держави щодо церкви з'явився найсильнішим ударом по ідеологічній концепції німецького нацизму який використовував трагічне становище релігії в СРСР, в політиці нацизму, що проводилася на окупованих радянських територіях[1].

Собор одностайно обрав митрополита Московського і Коломенського Сергія патріархом Московським і всієї Русі. Також Собор ухвалив відлучити від Церкви всіх єпископів і священнослужителів, що зрадили Батьківщині і перейшли в табір фашистів і позбавити їх сану. На Соборі був знову утворений Священний Синод Російської Православної Церкви з постійних і тимчасових членів, з урахуванням того, що через ротацію весь єпископат візьме участь в його діяльності. Було прийнято звернення до радянського уряду, в якому висловлювалася підтримка загальнонародної боротьби за порятунок Батьківщини і Звернення до всіх християн світу з закликом про посилення молитви до Господа про швидке здобуття перемоги і відкриття другого фронту[1].

Для німецьких властей рішення Собору являло велику небезпеку і завдавало значної шкоди, тому вони були зацікавлені в дискредитації обраного Патріарха і Собору. У зв'язку з цим, окупаційні власті вимагали від патріаршого екзарха митрополита Віленського та Литовського Сергія заяви про недійсність Собору і обраного Патріарха з церковно-канонічної точки зору, що митрополит Сергій рішуче відкинув[1].