Ар брют
Ар брют (фр. Art Brut — грубе, необроблене мистецтво) — мистецтвознавчий термін на позначення творчості непрофесійних митців. Запроваджений у середині XX сторіччя французьким художником Жаном Дюбюффе для опису зібраної ним колекції картин, малюнків і скульптури, створених непрофесійними майстрами, які були маргіналами суспільства: душевнохворими, інвалідами, ув'язненими, одинаками тощо. Інколи сюди ж відносять дитячу творчість.
В англомовній літературі використовується термін аутсайдерське мистецтво, запроваджений у 1972 мистецтвознавцем Роджером Кардиналом. Близькими є маргінальне мистецтво, наївне мистецтво, народне мистецтво, візіонерське або інтуїтивне мистецтво, примітивізм.
Визначення
У своїй книзі «Звичайна людина за роботою» Жан Дюбюффе назвав ар брютом твори всіх видів, які розкривають спонтанність, є непрофесійними і якомога менше слідують культурним шаблонам.
Як зауважив французький історик Мішель Рагон, «Наївне мистецтво нас заспокоює, а ар брют викликає почуття страху».
Чеський теоретик мистецтва Штефан Ткач об'єднував таку творчість з наївним мистецтвом і його наслідуванням у професіоналів під назвою інситне мистецтво (в якому переважають первісні підсвідомі фактори).
Галерея
.jpg.webp)
Микита Сторожков, «Без назви»
Джудіт Скотт, «Близнята»
Леонард Найт, «Гора спасіння»
Огюст Нетерер, «Відьмина голова»