Афгано–узбецький кордон

Весь кордон проходить по тальвегу річки Амудар'я, від туркменського прикордонного стику на заході до таджицького стику на сході. Кордон проходить з узбецького боку по автомобільній дорозі й залізниці, а на схід від узбецького міста Термез розташовується головний пункт пропуску[2].

Узбекистан побудував вздовж кордону бар'єр, що складається з двох парканів: один з колючого дроту, а другий, вищий, з колючого дроту під електричною напругою (380 вольт), наземних мін та патруля збройних узбецьких солдатів[3][4].

Кордон успадковано від кордону між колишнім Радянським Союзом і Афганістаном, який переважно набув своєї нинішньої форми під час англо-російського суперництва в Центральній Азії XIX-го століття, відомого як Велика гра. Після того, як Російська імперія завоювала Хівинське ханство і Бухарський емірат, а Британська імперія контролювала Британську Індію, дві держави погодилися залишити Афганістан як незалежну буферну державу між ними.

1873 року Велика Британія і Росія домовилися про формулювання кордону: Амудар'ю було оголошено кордоном, що проходить на схід від села Хваджа Салар до озера Зорку, а Ваханський коридор залишився в Афганістані. Західну ділянку кордону (тобто більшу частину сучасного афгано-туркменського кордону) прикордонна комісія мала визанчити пізніше[2].

Напруженість посилилася, оскільки росіяни на початку 1880-х років розширили кордон до нинішнього Туркменістану, що призвело до кризи з інцидентом у Пенджде (недалеко від Сандикачі в нинішньому Туркменістані), території, на яку претендував Афганістан. Дискусії заспокоїли ситуацію і спільна англо-російська прикордонна комісія розмежувала кордон, як сьогодні, в період 1885-88. Оскільки село Хваджа Салар більше не могло бути ідентифіковане, було вирішено, що кордон має відповідати Амудар'ї в околицях Хаміаба, Афганістан[2].

1921 року підписано радянсько-афганський договір, згідно з яким Росія погодилася «передати прикордонні райони Афганістану, що належали останньому в минулому столітті, дотримуючись принципів справедливості і самовизначення населення, що населяє його». Однак цей договір так і не був реалізований і був анульований Угодою про кордон 1946 року, яка зберегла кордон, як і було, з річковими островами, які згодом розподілила спільна комісія[2].

Виведення радянських військ через Амудар'ю, 1989

1979 року радянські війська 40-ї армії перетнули кордон в Термезі через серію понтонів у рамках радянської війни в Афганістані по дорозі в Мазарі-Шариф і Кабул[5]. Пізніше вони збудували Міст дружби, який офіційно відкрито 1982 року, однак його стратегічне значення призвело до того, що він став ціллю повстанців моджахедів[6]. Радянська армія покинула Афганістан по мосту 1989 року.

Міст був закритий від 1997 до 2001 року через побоювань узбеків з приводу заколоту талібів, після чого він знову відкрився, щоб надати допомогу після їх падіння 2001 року.[7] На 2018 рік він залишається єдиним фіксованим переходом між Узбекистаном і Афганістаном.

• Хайратон (AFG) — Термез (UZB) (залізничний і автомобільний транспорт, див. Міст дружби (Афганістан—Узбекистан))[8][9].

• Афгано-узбекистанські відносини