Афінський національний технічний університет

Афінський національний технічний університет (грец. Εθνικό Μετσόβιο Πολυτεχνείο), часто назву скорочують до Афінська політехніка, або Політехніон — один з найстаріших та найпрестижніших вищих навчальних закладів Греції. Початково носив також назву Метсовіон, оскільки меценати, на кошти яких було побудовано та облаштовано університет Георгіос Авероф, Ніколаос Стурнаріс, Єлена та Міхаліс Тосітс походили з Мецово в Епірі (ном Яніна).

Афінський національний технічний університет
грец. Εθνικό Μετσόβιο Πολυτεχνείο

ΕΜΠ, Ε.Μ.Π. і NTUA
37°59′16″ пн. ш. 23°43′53″ сх. д.
Тип державний
Країна  Греція
Розташування Афіни, Греція
Назва на честь Мецово
Засновано 12 січня 1837
Ректор Константінос Муцуріс
Членство у
  • Mediterrad і Top Industrial Managers for Europe (TIME)d
  • Складається з School of Civil Engineering of the NTUAd і School of Mechanical Engineering of the NTUAd
    Випускники Категорія:Випускники Афінського технічного університету
    Штаб-квартира Афіни
    Адреса Афіни, студмістечка у районах Патісія та Зографу
    Сайт www.ntua.gr
     Афінський національний технічний університет у Вікісховищі

    Історія

    Університет був заснований королівським указом від 31 грудня 1836 (за старим стилем, за новим стилем — 12 січня 1837) як Королівська школа мистецтв.[1] Спочатку вона фіункціонувала як одиниця у складі училища з підготовки ремісників, будівельників, до того ж тільки у вихідні та святкові дні. В 1840 році завдяки збільшенню популярності школи та позитивним змінам соціально-економічних умов у новій державі, Королівська школа мистецтв була перетворена на щоденну технічну школу, яка працювали спільно із недільної школою. Було розширене коло курсів, а сам навчальний заклад отримав власну окрему споруду в Піреї.[1]

    У 1843 була здійснена реструктуризація, на базі школи створено три відділення: Недільне професійно-технічне училище, Щоденне училище та як зовсім новий підрозділ Вища школа образотворчого мистецтва. Остання пізніше була перейменована на Училище промислових та образотворчих мистецтв, стрімко розвивалась і згодом сформувала базис вищого навчального закладу — інституту.

    1873 року інститут отримав нове студмістечко в районі Афін Патісія, зведене за фінансової підтримки грецьких меценатів з Мецово. З того часу студенти та мешканці міста неофіційно називали інститут Національна політехніка Мецово. 1887 року інститутом був поділений на три факультети технічної спрямованості: будівельний, архітектурний та машинобудування.

    У 1917 році інститут був реорганізований спеціальним законом Грецького парламенту у Вищу школу цивільних інженерів, механіків та електротехніків, інженерів-хіміків та архітекторів. 1923 року випускники Вищої школи сформували основу Технічної палати Греції — професійної організації, яка виступала як офіційний технічний консультант грецької держави і несла відповідальність за присудження професійних ліцензій для всіх практикуючих інженерів в Греції.[2]

    Найважливішою подією в житті Афінської політехніки залишаються події листопада 1973 року, які став першим кроком на шляху до повалення у Греції військової диктатури «чорних полковників». 14, 15 та 16 листопада 1973 року студенти забарикадувався в головному корпусі університету, здіснюючі радіопередачі, в яких закликали мешканців столиці до повстання. На вечір 17 листопада режим не міг стримувати заворушення, уряд країни віддав наказ військовій поліції придушити студентське повстання. Перед головним корпусом вишикувались танки, один з яких зламав головні ворота, після чого розпочався штурм. Близько 28 студентів були вбиті в ході інциденту, повстання зрештою було придушене.

    Факультети

    Національний технічний університет в Афінах поділяється на дев'ять академічних факультетів (грец. σχολές), які в свою чергу поділяються на 33 кафедри (грец. τομείς).

    Кампус університету

    Відомі випускники

    Див. також: Випускники Афінського технічного університету

    Примітки

    1. Ιστορία. Архів оригіналу за 22 липня 2012. Процитовано 11 червня 2009.
    2. History. Архів оригіналу за 1 квітня 2009. Процитовано 11 червня 2009.

    Посилання


    This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.