Бабенко Ернст Михайлович

Ернст Михайлович Бабéнко (біл. Эрнст Міхайлавіч Бабéнка; нар. 21 жовтня 1937, г.п. Плещеніци, Логойський район, Мінська область) — білоруський вчений-хімік, ректор Новополоцького політехнічного інституту (1974—1976, 1987—1993) і Полоцького державного університету (1993—2003). Доктор технічних наук (1989), професор (1991). Дійсний член Білоруської академії освіти, Міжнародної і Білоруської інженерних академій.

Бабенко Ернст Михайлович
Эрнст Михайлович Бабéнко
Народився 21 жовтня 1937(1937-10-21) (84 роки)
г.п. Плещеніци, Логойський район, Мінська область
Помер 15 серпня 2019(2019-08-15)[1] (81 рік)
Громадянство  СРСР Білорусь
Національність  Білорусь
Діяльність хімія
Галузь хімія
Alma mater Московський хіміко-технологічний інститут ім. Д. І. Менделєєва
Науковий ступінь Доктор технічних наук
Вчене звання професор
Заклад Полоцький державний університет
Посада ректор
Наступник Петро Іванович Швед
Нагороди
Медаль «Ветеран праці»

Біографія

Народився 21 жовтня 1937 року в міському селищі Плещеніци Логойського району Мінської області в родині службовців. У 1954 році з відзнакою закінчив середню школу № 2 міста Молодечно.

19541959 — студент Московського хіміко-технологічного інституту ім. Д. І. Менделєєва.

19591962 — машиніст газонаддувкі, начальник зміни, заступник начальника пекококсового цеху Челябінського металургійного заводу.

19621968 працював старшим науковим співробітником, керівником групи, начальником лабораторії, начальником відділу технологічних лабораторій Державного науково-дослідного інституту електродної промисловості (м Челябінськ). Підготовлена і захищена в МХТИ кандидатська дисертація (1967).

19681970 — старший викладач, доцент, завідувач кафедри Новополоцької філії Білоруського технологічного інституту.

19701973 — директор Новополоцької філії БТІ.

19741976 — ректор Новополоцького політехнічного інституту.[2].

19761985 — директор Державного науково-дослідного і проектно-конструкторського інституту електродної промисловості Міністерства кольорової металургії СРСР (м. Москва). За безпосередньої участі Э. М. Бабенка були розроблені ефективні способи отримання кам'яновугільних пеків, вуглецевих волокон і цілого ряду композиційних матеріалів, які знайшли своє застосування в оборонній промисловості, зокрема, космічної та авіаційної, і були висвітлені в докторській дисертації (1988).

19851987 — заступник генерального директора з науки і нової техніки Всесоюзного об'єднання «Союзуглерод» Міністерства кольорової металургії СРСР (м. Москва). З початком перебудови центральні органи управління поступово втрачають вплив на економічне життя країни. Е. М. Бабенко приймає пропозицію Міністра вищої і середньої освіти БССР М. М. Мєшкова і повертається в Новополоцьк.

19871993 працює ректором Новополоцького політехнічного інституту, а після його перетворення (Наказ Міністерства освіти РБ № 115-к від 8.10.1993 р.) очолює в 1993—2003 роках Полоцький державний університет.[3]

Завдяки зусиллям Е. М. Бабенка в 2003 році Полоцькому державному університету був переданий комплекс будівель Полоцького єзуїтського колегіуму, який включений до Державного список історико-культурних цінностей Республіки Білорусь як унікальний пам'ятник архітектури міжнародного значення[4].

20032016 — професор кафедри хімії і технології переробки нафти і газу Полоцького державного університету.

Наукова діяльність

Е. М. Бабенко займається вивченням рідких і твердих продуктів кам'яновугільного походження. Брав участь розробці ефективних способів отримання кам'яновугільних пеків, вуглецевих волокон і цілого ряду композиційних матеріалів, які знайшли своє застосування в оборонній промисловості, зокрема, космічної та авіаційної.

Під керівництвом Е. М. Бабенка співробітниками кафедри хімічної технології палива та вуглецевих матеріалів Полоцького державного університету був виконаний ряд робіт для промисловості, більшість з яких пов'язана з розробкою технологій і технічних рішень виробництва пеків з залишкових продуктів нафтопереробки, отримання бітумів і композиційних матеріалів, що містять бітум[5].

Громадська діяльність

  • Депутат Новополоцької міської Ради народних депутатів
  • Депутат Челябінської міської Ради народних депутатів
  • Депутат Вітебської обласної Ради народних депутатів
  • Член комісії з науково-технічної політики при Раді Міністрів Республіки Білорусь

Нагороди і премії

  • Орден Дружби народів (1981)
  • Медаль «Ветеран праці» (1985)
  • Заслужений працівник народної освіти (1994)
  • Орден Пошани (2002)
  • Почесний громадянин міст Новополоцька (1998) і Полоцька (2015)

Див. також

Примітки

Посилання

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.