Бакаїха
«Бакаїха» — історична місцевість міста Тернополя на «Оболоні».
Бакаїха Тернопіль | ||||||
Вигляд на «Оболоню» і «Бакаїху» | ||||||
Загальна інформація | ||||||
---|---|---|---|---|---|---|
Країна | Україна | |||||
Район | Оболоня | |||||
Адмінодиниця | Тернопіль | |||||
Транспорт | ||||||
Зовнішні посилання: | ||||||
У проєкті OpenStreetMap | ||||||
Історія
Топоніми Бакаїха та Бакаїха Луги зафіксований на кадастровому плані Тернополя, початок роботи над яким датується 1797 роком.[1]
Бакаїха Луги починалися від надсеретянських боліт від Подолу, переходили в Бакаїху, що простігалася до Петрикова і в напрямку Березовиці.[2]
Легенда
За легендою, в часи татарського лихоліття Тернопіль зазнавав нападів. Якось дяк, що жив біля Надставної церкви, пробудився від виття собак з передмістя та іржання коней з болота над Серетом. Пішов він на Львівську вулицю, але нічого не побачив. Тоді піднявся на дзвіницю і на високому пагорбі над Серетом побачив татарське шатро. Дяк запалив пороховий гніт і сигналом із гармат хотів сповістити мешканців про ворожу небезпеку. Та сталося диво: влучив у татарське шатро і вбив найстарішого з тої орди — Бакая. Татари налякалися, бо за їхніми забобонами, смерть ватажка була злою прикметою. Ще не зійшло сонце, а вороги зникли і дали місту спокій. А щасливі міщани почали насміхатися:
Їхав Бакай, їхав
Та до міста не доїхав.
Відтоді стали називати поле Бакаїхою.[3]
Примітки
- У нестримному леті літ // Бойцун Л. Тернопіль у плині літ: Історико-краєзнавчі замальовки. — Тернопіль : Джура, 2003. — С. 10.
- Біля витоків. Поділ і Стара синагога // Бойцун Л. Тернопіль у плині літ: Історико-краєзнавчі замальовки. — Тернопіль : Джура, 2003. — С. 52.
- Бакаїха / Неопалима купина: Легенди та перекази Землі Тернопільської. — Т.: Джура, 2007. — 440 с.
Джерела
- Бойцун Л. Тернопіль у плині літ: Історико-краєзнавчі замальовки. — Тернопіль : Джура, 2003. — 392 с. — ISBN 966-8017-50-1.