Баклай Наталія Михайлівна

Баклай Наталія Михайлівна — українська поетеса, прозаїк.

Народилася 24 лютого 1958 року в с. Терни Лубенського району Полтавської області.

У трирічному віці стала лубенкою – батьки збудували хату на околиці райцентру й замешкали в ній назавжди.

Закінчила восьмирічну школу № 4. Повну середню освіту майбутня письменниця здобула у школі № 1 м. Лубни.

Навчалася в Гадяцькому училищі культури імені Івана Петровича Котляревського (бібліотечна справа).

Полтавському державному аграрному коледжу управління і права Полтавської аграрної академії (юридичне відділення).

Працює у відділі реєстрації актів цивільного стану Лубенського міськрайонного управління юстиції.

1976–1986 працювала в Лубенському краєзнавчому музеї.

З 1986 року працювала головним спеціалістом Лубенського міського відділу РАЦС  управління юстиції Полтавської області, понад 20 років. 

Була депутатом Лубенської міської ради.

Мешкає в м. Лубни.

Друкується з 1981року.

Авторка книг:

• «Два береги душі» (1993),

• «Осяяна Тобою» (1996),
• «Коралове намисто» (1997),

• «Триєдиний біль»(1997),
• «Свіча невінчана» (1999),

• «Меди тернові» (2001),

• «Ще не вицвіло літо» (2003),
• «Лубни» (2004),
• «Ожинова купіль» (2005),
• «Батькова криниця»(2008).
• «Отава» (2008),
• «Перекоти-Доля» (2009),
• «Серцевина» (2012),
• «Живиця» (2016),
• «Жінка з віршами» (2018).

Публікації:

• «Література рідного краю» (2000),

• «Калинове гроно» антології полтавських літераторів ХХ століття (2004),

• «Відлуння Василевого Різдва» (2004),

• «Біла альтанка» (2007),

• «Дзвінке перо Посулля» (2008),
• «Вишнева повінь» (2012).

Вірші та проза друкувалися в часописах та журналах:

• «Бахмутський шлях»,
• «Жінка»,
• «Історії кохання»
• «Криниця»,

• «Рідний край»,
• «Холодний Яр», та інші,

У всеукраїнських газетах:

• «Слово Просвіти»,

• «Слово»,
• «Кримська світлиця»,

• «Літературна Україна»,

• «Правозахисник України».

В закордонних ЗМІ, зокрема, в Австралії, Польщі, Канаді, Ізраїлі.

Ім’я поетеси відоме за кордоном. Усе почалося з того, що в Лубнах відкрили літературне об’єднання імені Василя Симоненка, подібне таке діє в Австралії у місті Мельбурн. На той час його очолював письменник і меценат Дмитро Нитченко (родом із міста Зіньків, що на Полтавщині). Відбувся обмін листами. А через деякий час в альманасі «Новий обрій» (1997) поряд із розповіддю про лубенське літоб’єднання з’явилися друком вірші Наталії Баклай. Публікації Дмитра Нитченка в газетах «Церква і життя» та «Нова думка» ознайомили австралійського читача (зокрема українську діаспору) з прозовою творчістю його землячки.

Лауреат премій імені Василя Симоненка, Володимира Малика, Панаса Мирного та загальнонаціонального літературного конкурсу «Українськка мова — мова єднання».

Член Національної спілки письменників України з 1995 року.

Зараз перебуває на творчій роботі.