Бакман Аркадій Давидович

Арка́дій Дави́дович Ба́кман (нар. 16 листопада 1905, Одеса — пом. 23 травня 1969, Одеса) — український боксер і тренер з боксу, майстер спорту СРСР, заслужений тренер УРСР.

Аркадій Бакман
Загальна інформація
Громадянство  СРСР
Народження 16 листопада 1905(1905-11-16)
Одеса, Херсонська губернія, Російська імперія
Смерть 23 травня 1969(1969-05-23) (63 роки)
Одеса, Українська РСР, СРСР
Поховання Друге християнське кладовище Одеси
Вага 51-57 кг
Діти Аркадьєв Деві Аркадійович
Спорт
Вид спорту бокс
Спортивне звання майстер спорту СРСР
Тренери Павло Кронштейн, перший тренер
Участь і здобутки
Нагороди

Життєпис

Аркадій Бакман народився в Одесі 16 листопада 1905 року. Боксом займався з 22-річного віку до останніх днів життя.

1933 року завоював звання чемпіона України і посів 3-е місце на другому чемпіонаті СРСР у Мінську у ваговій категорії 51 кг.[1]

Був першим капітаном збірної Української РСР з боксу, яка на чемпіонаті СРСР здобула бронзові медалі в командному заліку.[2]

1934 року його призначили старшим тренером «Одеської міської школи боксу». Він стає провідним боксером Одеси, бере участь в численних змаганнях і водночас працює тренером. 1939 року на першості СРСР по другій групі міст посідає 1-е місце у вазі 51 кг.[3] Він перший з одеських боксерів здобуває звання майстра спорту СРСР з боксу.

1941—1945 років Аркадій Давидович — учасник Другої світової війни. Після війни повертається до рідної Одеси і продовжує займатись улюбленою справою. Працює тренером в спортивних товариствах «Харчовик» й «Авангард». 1946 року стає бронзовим призером ВЦРПС (малої першості СРСР) в напівлегкій вазі (57 кг).

1947 року Бакман проводить свій останній, 175-й, поєдинок і в красивому технічному бою перемагає Боба Цимбу.

Аркадій Давидович виховав цілу плеяду боксерів. Найбільш відомі з них — Олександр Юшин, Володимир Бондаренко, Роман Песін, Йосип Кац, Борис Присяжнюк, Володимир Зубенко, Олександр Каретний, Олександр Байрачний, Микола Брага.

Аркадій Бакман пішов з життя 23 травня 1969 року. Поруч з його пам'ятником в 2001 році було встановлено стелу на честь уславлених тренерів і боксерів Одеси.

Родина

Дружина — Іда Борисівна Райва. Донька Світлана (1947—2016) останні 16 років життя мужньо боролась за збереження Будинку-музею Аркадія Бакмана і меморіалу пам'яті одеських боксерів на території санаторію «Україна». Син — тренер з боксу, журналіст і письменник Деві Аркадьєв (нар. 1934), автор численних книг про київське «Динамо», живе в США.[4][5]

Примітки
  1. А. Г. Кочур. Бокс // Енциклопедія Сучасної України: електронна версія [вебсайт] / гол. редкол.: І. М. Дзюба, А. І. Жуковський, М. Г. Железняк та ін.; НАН України, НТШ. Київ: Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2006. URL: http://esu.com.ua/search_articles.php?id=36226
  2. Одеський календар
  3. Бокс. Энциклопедия. А-Я / Штейнбах В. Л. — 2011. — С. 511
  4. Деві Аркадьєв: У стосунках із Лобановським у нас було обопільне почуття необхідностіgordonua.com
  5. В растерзанной «Украине»: дом-музей создателя одесской школы бокса остался без защитницы dumskaya.net(рос.)

Посилання

Джерела
  • «Большой ринг республики». Дэви Аркадьев. — Киев. 1986 год. — 160 с.(рос.)
  • «Джентльмены ринга». Г. М. Кретов. — Одесса: Духовная книга. 2000 год. — 200 с. (рос.)
  • «На ринг приглашаются». Г. М. Кретов. — Одесса: Астропринт. 2002 год. — 230 с. (рос.)
  • «Боксёры Одессы, XX век. Сборник». В. Б. Пиковский. — Одесса: Печатный дом. 2005 год. — 272 с. (рос.)
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.