Балтазар Марія де Мораїс Жуніор

У дорослому футболі дебютував 1978 року виступами за «Атлетіко Гояніенсе», у складі якого того ж року став найкращим бомбардиром чемпіонату штату Гоїя.

Своєю грою за цю команду привернув увагу представників тренерського штабу клубу «Греміо», до складу якого приєднався 1979 року. У першому ж сезоні Балтазар допоміг своєму клубу виграти чемпіонат штату Ріу-Гранді-ду-Сул, а 1980 року — став переможцем і найкращим бомбардиром чемпіонату штату, а також увійшов до символічної збірної чемпіонату Бразилії. 1981 року в другому фінальному матчі чемпіонату Бразилії, ​​після поразки 2:1 в першому, Балтазар забив єдиний гол і приніс «Греміо» перше в історії національне чемпіонство. Того ж року Балтазар вдруге поспіль став найкращим бомбардиром чемпіонату штату. Всього відіграв за команду з Порту-Алегрі три сезони своєї ігрової кар'єри. Більшість часу, проведеного у складі «Греміо», був основним гравцем атакувальної ланки команди і одним з головних бомбардирів команди, маючи середню результативність на рівні 0,58 голу за гру першості.

1982 року Балтазар перебрався в «Палмейрас», але вже наступного року став гравцем «Фламенго», з яким в 1983 році вдруге в своїй кар'єрі виграв бразильський чемпіонат, забивши за сезон 13 голів в чемпіонаті, в тому числі і один у фіналі.

1984 року Балтазар ненадовго повернувся до «Палмейраса», після чого переїхав до «Ботафогу». В цій команді він став найкращим бомбардиром чемпіонату штату Ріо-де-Жанейро в 1984 році.

1985 року Балтазар став гравцем іспанської «Сельти», з якою в першому ж сезоні вилетів з Ла Ліги, проте бразильський форвард залишився в команді й у сезоні 1986/87 з 34 голами став найкращим бомбардиром Сегунди, допоміг команді виграти свою групу і повернутись в еліту, де провів з «Сельтою» ще один сезон.

Влітку 1988 року Балтазар став гравцем столичного «Атлетіко», в якому за перший сезон забив 35 голів в 36 матчів, здобувши другий трофей Пічічі за три роки, після чого Балтазар забив ще 18 голів в наступному сезоні. Тим не менше, після появи молодого форварда «матрасників» Маноло, 31-річний бразилець втратив місце в команді Томіслава Івича, зігравши за півроку лише в трьох матчах чемпіонату, і в листопаді 1990 року, підписав контракт з португальським «Порту», де грав до кінця сезону, здобувши кубок Португалії.

Влітку 1991 року став гравцем французького «Ренна», проте за підсумками сезону 1991/92 клуб вилетів Ліги 2 і незабаром Балтазар покинув клуб.

1993 року Балтазар повернувся в рідне місто і став гравцем «Гояса». 1994 року форвард став переможцем і найкращим бомбардиром чемпіонату штату Гоїя.

Завершив професійну ігрову кар'єру у японському клубі «Кіото Санга», якому 1995 року допоміг вийти в елітний дивізіон, забивши 28 голів в 27 матчах. У сезоні 1996 року, зігравши лише три матч і першому дивізіоні, Балтазар завершив ігрову кар'єру.

Виступав за молодіжну збірну Бразилії на чемпіонаті світу з футболу до 20 років у 1977 році.

27 серпня 1980 року дебютував в офіційних матчах у складі національної збірної Бразилії, вийшовши на заміну в товариській грі проти збірної Уругваю (1:0). Наступного року зіграв ще два матчі за збірну і забив один голу ворота збірної Іспанії.

Після восьмирічної перерви, 1989 року, Балтазар повернувся в збірну Бразилії і потрапив у заявку збірної на домашній Кубок Америки 1989 року. На турнірі був дублером пари Бебету —Ромаріу і зіграв лише в трьох матчах в груповому етапі — з Венесуелою, якій забив останній гол у матчі (3:1), Перу (0:0) і Колумбії (0:0). Після завершення розіграшу Кубка Америки більше до складу збірної не викликався.

Протягом кар'єри у національній команді всього провів у формі головної команди країни лише 6 матчів, забивши 2 голи.

• Статистика виступів на сайті national-football-teams.com (англ.)
• Статистика виступів в Іспанії на сайті bdfutbol.com (англ.)
• Список усіх голів Балтазара за кар'єру на сайті futebol80.com.br (порт.)