Баррі Саймон

Баррі Саймон (англ. Barry Simon; нар.16 квітня 1946, Нью-Йорк) — американський фізик-теоретик і математик. Професор Каліфорнійського технологічного інституту. Відомий своїми працями з нерелятивістської квантової механіки (зокрема, оператори Шредінгера, проблема багатьох тіл, напівкласичне наближення), спектральної теорії, функціонального аналізу. Має понад 300 публікацій із фізики та математики.

Баррі Саймон
англ. Barry Simon
Народився 16 квітня 1946(1946-04-16) (75 років)
Нью-Йорк, штат Нью-Йорк, США
Країна  США
Діяльність математик, фізик, викладач університету
Alma mater Гарвардський університет
Галузь математична фізика
Заклад Каліфорнійський технологічний інститут
Ступінь професор
Науковий керівник Arthur Wightmand[1]
Аспіранти, докторанти Percy Deiftd[1], Antti Kupiainend[1], Irina Nenciud[1], George Allan Hagedornd[1], Robert B. Israeld[1], Evans Harrelld[1], Alexander Kiselevd[1], Peter Anton Perryd[1], Kristiana Odencrantzd[1], Askell Hardarsond[1], Clemens Heinz Glaffigd[1], Vojkan Jaksicd[1], Yunfeng Zhud[1], Anthony John O'Connord[1], Andrei M. Khodakovskyd[1], Jay Shea Rosend[1], Steven Lee Levind[1], Mark S. Ashbaughd[1], Keith Charles Millerd[1], Byron Bong Siud[1], Nestor Felipe Caticha Alfonsod[1], Barton Duane Huxtabled[1], John Florian Lindnerd[1], Rowan Killipd[1], Andrej Zlatosd[1], Mihai Stoiciud[1], Rostyslav Kozhand[1], Anna Maltsevd[1], Milivoje Lukicd[1] і Brian Zachary Simanekd[1]
Членство Американське математичне товариство, Американська академія мистецтв і наук, Австрійська академія наук і Національна академія наук США
Нагороди

Премія Пуанкареd (2012)

Грант Ґуґґенгайма (1988)

Премія Бояї (2015)

член Американського фізичного товариства

премія Денні Гайнемана в галузі математичної фізикиd (2018)

член Американського математичного товаристваd

Steele Prize for Lifetime Achievementd (2016)

honorary doctor of the University of Munichd

honorary doctorate of Techniond

Сфера наукових інтересів Баррі Саймона математична фізика й математичний аналіз, їх методи та застосування до фізики, зокрема: квантова теорія поля, статистична механіка, броунівський рух, теорія випадкових матриць, загальна нерелятивістська квантова механіка, нерелятивістська квантова механіка в електромагнітному полі, сингулярний неперервний спектр, випадкові й ергодичні оператори Шредінгера, ортогональні поліноми, несамоспряжена спектральна теорія.

Біографія

Баррі Саймон народився 16 квітня 1946 року в Нью-Йорку. У 1965 році він став лауреатом математичного конкурсу Вільяма Патнема. У 1966 році закінчив Гарвардський університет, а в 1970 році отримав ступінь доктора філософії в Принстонському університеті. У Прінстоні разом із Елліотом Лібом працював над теорією фазових переходів із застосуванням наближень Томаса — Фермі й Гартрі — Фока. У січні 1971 року Саймон одружився з Мартою Кацін, доктором філософії та викладачкою математики в університеті штату Каліфорнія в Нортриджі. Пізніше Саймон став професором Каліфорнійського технологічного інституту, де працює й сьогодні.

Праці

  • Рид М., Саймон Б. Методы современной математической физики (в 4-х томах). М. : Мир, 1977—1982. — 1623 с.
  • Саймон Б. Модель Р(φ)2 эвклидовой квантовой теории поля. М. : Мир, 1976. — 360 с.
  • Фрёлих Ю., Саймон Б., Спенсер Т. и др. Гиббсовские состояния в статистической физике // Математика. Новое в зарубежной науке. М. : Мир, 1978. — 256 с.
  • Цикон X., Фрезе Р., Кирш В., Саймон Б. Операторы Шрёдингера с приложениями к квантовой механике и глобальной геометрии. М. : Мир, 1990. — 408 с.
  • Simon B. Functional Integration and Quantum Physics. — Academic Press, 1979.
  • Simon B. Orthogonal Polynomials on the Unit Circle. — American Mathematical Society, 2004.
  • Simon B. Quantum Mechanics for Hamiltonians Defined As Quadratic Forms. — Princeton University Press, 1971.
  • Simon B. Representations of Finite and Compact Groups. — American Mathematical Society, 1995.
  • Simon B. Szego's Theorem and Its Descendants. — Princeton University Press, 2010.
  • Simon B. The Statistical Mechanics of Lattice Gases. — Princeton University Press, 1993.
  • Simon B. Trace Ideals and their Applications. — Cambridge University Press, 1979.

Примітки

  1. Математична генеалогія — 1997.

Посилання

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.