Батир-Челебі Муфтізаде

Походив зі впливового кримськотатарського роду мурз. Його дідом був муфтій Мусаллаф-ефенді, що 1783 року після підкорення Кримського ханства Російською імперією спільно з кадіаскером Сеїт Мегмет-ефенді фактично очолив кримськотатарський народ на півострові. 17 листопада 1784 року під час зборів знатних беїв і мурз Криму в Бахчисараї саме муфтій Мусаллаф-ефенді першим поставив свій підпис під вітанням на адресу російської імператриці Катерини II, що планувала прибути на півострів. Завдяки подальшому співробітництву з російською адміністрацією зумів зберегти авторитет посади муфтія і заклав основи, які дозволили його наступникам стати захисниками і представниками народу.

Батьком був муфтій Мустафа Мусаллафа-ефенді. Завдяки батькові мав гарні відносини з князем Григорієм Потьомкіним, генерал-губернатором Таврії. Отримав від нього землі в Євпаторійському і Перекопському повітах. Того ж року призначений головою міста Перекоп. 1791 року після смерті батька стає муфтієм. Продовжив політику батька на збереження релігійних прав кримських татар. Рік смерті невідомий.

Народився 19 червня (за ст. стилем), 30 червня (за нов. стилем) 1817 року в батьківському будинку в Євпаторії. За свої великі розміри отримав ім'я Батир. Здобув домашню освіту, в мусульманському дусі. На відміну від батька обрав військову кар'єру. Можливо першим став підписуватися як Муфтізаде.

1835 року (раніше помилково вважався 1838) вступив унтерофіцером до лейбгвардії кримськотатарського ескадрону. 1840 року оженився з удовою унтерофіцера Такмаєва.

Як зазначено в наказі «за ратні звитяги» 1841 року стає корнетом. Втім невідомо в якій військовій кампанії він брав участь. 11 квітня 1843 року Батир-Челебі став поручиком, 7 квітня 1846 року — штабс-ротмістром. Протягом 1851 року отримував звання ротмістра і полковника. Також 3 вересня 1851 року його затверджують на посаді ескадронного командира.

З початком Кримської війни 1853 року разом з ескадроном Муфтізаде було переведено до Конштадту. було доручено патрулювати узбережжі Балтійського моря від можливих спроб англійців висадити десант. За гідне виконання 1856 року отримав бронзову медаль на Андріївській стрічці. Того ж року стає кавалером ордену СВ.Станислава 2-го ступеню, 1858 року — отримав орден Св. Станислава з імператорською короною. Також протягмо 1852—1857 роках отримав 14 Найвищих молостей за паради ескадрона.

7 листопада 1858 року призначено командувати «пільговою» частиною лейбгвардії кримськотатарського ескадрону. 25 червня 1864 року признгачено командувачем 14-го Гусарського Мітавського полку, 6 липня 1864 він був зарахований о списочного стану цього полку. 1865 року подав у відставку, отримавши звання генерал-майора і щорічний пенсіон в 343 карб. і 33 коп.

1884 року його було зараховано до родоводної книги дворянства Таврійської губернії. Помер у січні 1886 року. Поховано на старому татарському кладовищі міста Євпаторія, яке знесли влади більшовиків в 1932-1933 роках. Своєму єдиному спадкоємцеві Ісмаїлу майже нічого не залишив, крім родового маєтку Біюк-Токсаба.

Дружина — Хакіма Мехдієва

Діти:

• Ісмаїл (1841-11917)

• Масаев М. В. Из истории рода Муфтизаде / М. В. Масаев // Культура народов Причерноморья. — 2001. — № 24. — С. 114—123.