Бат (богиня)
Бат — богиня-корова в єгипетській міфології, яку зображували з обличчям жінки з коров'ячими вухами і рогами. До часу Середнього царства, її особливі риси й атрибути були додані до рис богині Хатхор.[1]
Місця поклоніння
Поклонятися богині почали в найдавніші часи і це може мати зв'язок з початком розведення великої рогатої худоби в пізньому палеоліті. Бат була богинею давньоєгипетського міста Сешеша, яке також було відоме як місто Ху або Діосполіс Парва, воно знаходилось в районі сьомого нома Верхнього Єгипту.
Ім'я
Бат ієрогліфами | ||||
Існує припущення, що слово «бат» могло бути пов'язане зі словом «ба» до якого був доданий суфікс «т». Ба людини відповідає чоловічому або жіночому роду і часто перекладається як «душа». Це слово можна також перекласти як «влада» або «бог».
Зображення
Богиню Бат дуже рідко зображували на фресках і у вигляді скульптур. Одним з відомих прикладів була палета фараона Нармера, у верхній частині якої зображені голови богині з яскраво вираженими рисами корови. В інших випадках її зображували у вигляді небесної корови, яку оточували зірки, або як жінку. Найчастіше Бат можна побачити на амулетах у вигляді жіночої голови з коров'ячими вухами й рогами, які закручуються всередину, як у найперших видів великої рогатої худоби, що їх одомашнювали єгиптяни. З часом Бат почали ототожнювати з сістром, а центр її культу був відомий як «Палац сістра».[2] Сістр це музичний інструмент, що за зовнішнім виглядом нагадував анх, який був одним з найбільш часто використовуваних священних інструментів в храмах Давнього Єгипту. На деяких музичних інструментах були зображення Бат, на яких її голова й шия виконували роль стилізованої ручки та підстави, а між рогами кріпилося брязкальце. Її образ повторювався з двох сторін, про що є згадки в Текстах пірамід:
Я та, яку вихваляють; я велична; я Бат з двома обличчями; я та, яка врятувалася і я врятувала саму себе від усього зла.[3] |
Зв'язок з Хатхор
Зображення Бат в образі божественної корови дивним чином схожі на зображення богині родом з Нижнього Єгипту Хатхор. На плоских зображеннях обох богинь розміщували обличчям до глядача (в фас), а не в профіль, що було властиво традиційному зображенню богів. Різнилися зображення лише тим, що у Бат роги були закручені всередину, а у Хатхор злегка назовні. Цілком можливо, що це пов'язано з різними породами худоби, які розводили в той час.
Культовий центр поклоніння Хатхор перебував у шостому номі Верхнього Єгипту, а у богині Бат поруч, у сьомому номі, що може свідчити про те, що вони цілком могли бути однією й тією ж богинею в додинастичному Єгипті. В Середньому царстві, культ Хатхор поглинув культ Бат, подібне злиття бувало й раніше в єгипетському пантеоні.
У сучасній культурі
У другому сезоні драматичного серіалу «Справжня кров», який проходив на каналі HBO, в сценах була показана статуя, яка схожа на зображення Бат часів культури Накада. За серіалом, ця статуя була священним зображенням оргічного культу Менади, яка у свою чергу була супутницею Діоніса. Статуя належала Меріан Форрестер. Згідно з сюжетом, статуя викликала інтерес у Сема Мерлотті і на першій зустрічі з Маріан, їй (Маріан) здалося, що Сем може стати відмінною жертвою в ритуалі, який може повернути до життя Діоніса. Цей сюжет був основною рушійною силою другого сезону.
Див. також
Примітки
- Wilkinson, Richard H. The Complete Gods and Goddesses of Ancient Egypt, p.172 Thames & Hudson. 2003. ISBN 0-500-05120-8
- Hart, George. The Routledge Dictionary of Egyptian Gods and Goddesses, p. 47 2nd Edition Routledge. 2005. ISBN 0-415-34495-6
- R. O. Faulkner, The Ancient Egyptian Pyramid Texts, Oxford 1969, p. 181, Utterance 506
Посилання
- Богиня Бат. (англ.)
Джерела
- R. O. Faulkner: The Ancient Egyptian Pyramid Texts- Oxford 1969, S. 181.
- Henry G. Fischer: Bat. in: Lexikon der Ägyptologie. Band I, Wiesbaden 1975, Sp. 630—632.
- Henry G. Fischer: The Cult and Nome of the Goddes Bat. in: Journal of the American Research Center in Egypt. Band 1, 1962, S. 7-23 und Band 2 1963, S. 50f.
- Крістіан Лейтс u.a.: Енциклопедія єгипетських богів та імена богів. Peeters, Leuven 2002, ISBN 90-429-1147-6, S. 735.