Бат (богиня)

Бат — богиня-корова в єгипетській міфології, яку зображували з обличчям жінки з коров'ячими вухами і рогами. До часу Середнього царства, її особливі риси й атрибути були додані до рис богині Хатхор.[1]

Місця поклоніння

Поклонятися богині почали в найдавніші часи і це може мати зв'язок з початком розведення великої рогатої худоби в пізньому палеоліті. Бат була богинею давньоєгипетського міста Сешеша, яке також було відоме як місто Ху або Діосполіс Парва, воно знаходилось в районі сьомого нома Верхнього Єгипту.

Ім'я

Бат
ієрогліфами

Існує припущення, що слово «бат» могло бути пов'язане зі словом «ба» до якого був доданий суфікс «т». Ба людини відповідає чоловічому або жіночому роду і часто перекладається як «душа». Це слово можна також перекласти як «влада» або «бог».

Зображення

Богиню Бат дуже рідко зображували на фресках і у вигляді скульптур. Одним з відомих прикладів була палета фараона Нармера, у верхній частині якої зображені голови богині з яскраво вираженими рисами корови. В інших випадках її зображували у вигляді небесної корови, яку оточували зірки, або як жінку. Найчастіше Бат можна побачити на амулетах у вигляді жіночої голови з коров'ячими вухами й рогами, які закручуються всередину, як у найперших видів великої рогатої худоби, що їх одомашнювали єгиптяни. З часом Бат почали ототожнювати з сістром, а центр її культу був відомий як «Палац сістра».[2] Сістр це музичний інструмент, що за зовнішнім виглядом нагадував анх, який був одним з найбільш часто використовуваних священних інструментів в храмах Давнього Єгипту. На деяких музичних інструментах були зображення Бат, на яких її голова й шия виконували роль стилізованої ручки та підстави, а між рогами кріпилося брязкальце. Її образ повторювався з двох сторін, про що є згадки в Текстах пірамід:

Я та, яку вихваляють; я велична; я Бат з двома обличчями; я та, яка врятувалася і я врятувала саму себе від усього зла.[3]

Зв'язок з Хатхор


Зображення Бат в образі божественної корови дивним чином схожі на зображення богині родом з Нижнього Єгипту Хатхор. На плоских зображеннях обох богинь розміщували обличчям до глядача (в фас), а не в профіль, що було властиво традиційному зображенню богів. Різнилися зображення лише тим, що у Бат роги були закручені всередину, а у Хатхор злегка назовні. Цілком можливо, що це пов'язано з різними породами худоби, які розводили в той час.

Культовий центр поклоніння Хатхор перебував у шостому номі Верхнього Єгипту, а у богині Бат поруч, у сьомому номі, що може свідчити про те, що вони цілком могли бути однією й тією ж богинею в додинастичному Єгипті. В Середньому царстві, культ Хатхор поглинув культ Бат, подібне злиття бувало й раніше в єгипетському пантеоні.

У сучасній культурі

У другому сезоні драматичного серіалу «Справжня кров», який проходив на каналі HBO, в сценах була показана статуя, яка схожа на зображення Бат часів культури Накада. За серіалом, ця статуя була священним зображенням оргічного культу Менади, яка у свою чергу була супутницею Діоніса. Статуя належала Меріан Форрестер. Згідно з сюжетом, статуя викликала інтерес у Сема Мерлотті і на першій зустрічі з Маріан, їй (Маріан) здалося, що Сем може стати відмінною жертвою в ритуалі, який може повернути до життя Діоніса. Цей сюжет був основною рушійною силою другого сезону.

Див. також

Примітки

  1. Wilkinson, Richard H. The Complete Gods and Goddesses of Ancient Egypt, p.172 Thames & Hudson. 2003. ISBN 0-500-05120-8
  2. Hart, George. The Routledge Dictionary of Egyptian Gods and Goddesses, p. 47 2nd Edition Routledge. 2005. ISBN 0-415-34495-6
  3. R. O. Faulkner, The Ancient Egyptian Pyramid Texts, Oxford 1969, p. 181, Utterance 506

Посилання

Джерела

  • R. O. Faulkner: The Ancient Egyptian Pyramid Texts- Oxford 1969, S. 181.
  • Henry G. Fischer: Bat. in: Lexikon der Ägyptologie. Band I, Wiesbaden 1975, Sp. 630—632.
  • Henry G. Fischer: The Cult and Nome of the Goddes Bat. in: Journal of the American Research Center in Egypt. Band 1, 1962, S. 7-23 und Band 2 1963, S. 50f.
  • Крістіан Лейтс u.a.: Енциклопедія єгипетських богів та імена богів. Peeters, Leuven 2002, ISBN 90-429-1147-6, S. 735.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.