Бездоріжжя
Бездорі́жжя[1] — відсутність доріг, брак упорядкованих, придатних для проїзду доріг. Переважно бездоріжжям називають перетяту, сільську місцевість, а також місцевість зі шляхами, на яких відсутнє дорожнє покриття.
Деколи бездоріжжя вживається як синонім до слів «ро́зкаль», «ро́зтань», що означають період навесні (рідше восени), коли дороги стають непрохідними чи непроїжджими у результаті опадів, або танення снігів[1].
Бездоріжжя в історії
Протягом історії бездоріжжя відігравало важливу роль у період військових походів на територію Русі, а згодом і Російської імперії. Часто це явище перешкоджало вторгненню іноземних військ. У роки Монгольської навали на Русь військо татаро-монгол не дійшло ста верст до Новгорода через весняну розтань.
У період Франко-російської війни 1812 року бездоріжжя створювало значні перешкоди армії Наполеона, зменшуючи швидкість пересування військ.
У часи німецько-радянської війни бездоріжжя відіграло важливу роль у затримці наступу німецьких військ на Москву. У німців були проблеми із просуванням, ламалась техніка, значно скоротилась мобільність військ.
Бездоріжжя в мистецтві
Живопис
- Сергій Васильківський: «Розпутиця»
- Архип Куінджі: «Осіннє бездоріжжя»
- Олексій Саврасов: «Бездоріжжя»
- Анастасія Швецова: «Бездоріжжя»
Примітки
- Бездоріжжя // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.