Безорудько Віктор Григорович
Ві́́ктор Григо́рович Безору́дько (*15 лютого 1913, село Хомутець (нині Миргородський район Полтавської області) — 10 липня 1985, Лубни), український письменник (псевдонім Віктор Толстоєвський). З 1958 року — член спілки письменників УРСР.
Безорудько Віктор Григорович | ||||
---|---|---|---|---|
| ||||
Псевдо | Віктор Толстоєвський | |||
Народився |
15 лютого 1913 Хомутець | |||
Помер |
10 липня 1985 (72 роки) Лубни | |||
Громадянство | СРСР | |||
Діяльність | письменник | |||
Роки активності | 1933–1975 | |||
Magnum opus | Три мушкетери з Сухих Млинців, (1969) | |||
|
Життєпис
Народився в робітничій сім'ї, з 1923 року родина проживала в Лубнах, там Безорудько закінчив «семирічку», працював в «літейці» заводу «Комсомолець». В 1929—1931 роках навчався в Харківському поліграфічному інституті.
Жив у Лубнах, з 1933 по 1957 рік працював у районній газеті «Червона Лубенщина».
1955 року його оповідання надруковане в обласній газеті «Зоря Полтавщини».
В 1956 році його твори вже друкують «Перець» та «Крокодил». Автор гумористичних оповідань:
- «Онопрій Мінімум» (1957) — перша збірка, гуморесок,
- «Феномен» (1959),
- «Гуморески» (1961),
- «Перше побачення» — кіноповість (1962),
- «Солом'яний капелюх» (1964),
- «Рятуйся, хто може!» (1964),
- «Три мушкетери з Сухих Млинців» (1965),
- сатирично-фантастичного роману «Нейтрино залишається в серці» (1968),
- «Привид Чорного острова» (1975),
- повісті «Ти мене любиш, Яшо?» (1972),
- «Покажіть Тимошеві Венеру» (1983).
Співавтор сценарію (разом з Петром Лубенським) художнього фільму «Перший парубок» — 1958 року відзнятий — за даними радянського кінопрокату, фільм переглянуло тринадцять мільйонів глядачів.
Його твори перекладалися на білоруську, болгарську, литовську, російську, сербську та хорватську мови.
В журналі «Перець» № 3 за 1983 р. розміщено дружній шарж А. Арутюнянца, присвячений 70-річчю письменника.[1]
Примітки
- Журнал перець 1983 03. www.perets.org.ua (укр.). Процитовано 15 квітня 2021.