Безсмертна польська партія

Безсмертна польська партія (пол. Polska partia nieśmiertelna) — назва, що з легкої руки Ксавери Тартаковера закріпилася в шаховій літературі за шаховою партією Ґлюксберґ — М. Найдорф, яку зіграли 1930 року у Варшаві. Названа так за аналогією із «безсмертною партією» зі середини XIX століття. У «безсмертній польській партії» майбутній гросмейстер Мечислав Найдорф пожертвував усі чотири легкі фігури, заманив короля суперника до центру шахівниці й заматував пішаком.

Партію, радше за все, зіграли в січні 1930 року в турнірі II категорії Варшавського товариства любителів шахової гри[1].

Деякі джерела подають партію як зіграну 1928[2] чи 1935[3] року, а прізвище суперника Найдорфа пишуть Ґліксберґ (так надруковано, наприклад, в одній із перших згадок про партію в газеті «Варшавський кур'єр» 1930 року[1][4]). Серед причин може бути те, що в польській мові ü зазвичай читається як і, а 1929 року в Лодзі Найдорф дійсно грав із Ґліксберґом[5]. Дата 1935 з'явлася, ймовірно, завдяки Ксавери Тартаковерові, авторові назви «безсмертна польська партія», який 1935 року надрукував партію Ґлюксберґ — Найдорф у «Wiener Schachzeitung» із текстом «Gespielt in einem Turnier zu Warschau 1935» (нім. Зіграна на турнірі у Варшаві 1935 року[1]).