Безіменна зірка
«Безіменна зірка» — п'єса відомого румунського письменника, драматурга Михаїла Себастіана, написана у 1942 році. Вперше глядач побачив її у 1944 році, Театр «Альгамбра», Бухарест. В Україні поставлена багатьма відомими режисерами. Сьогодні є у репертуарі Київського театру КХАТ.
| Безіменна зірка | ||||
|---|---|---|---|---|
| Steaua fără nume | ||||
| Жанр | п'єса | |||
| Автор | Михаїл Себастіан | |||
| Мова | румунська | |||
| Написано | 1942 | |||
|
| ||||
 Цей твір у Вікіджерелах | ||||
Сюжет
Румунія, 20-ті роки. У провінційному місті, у якому кожен житель знає усе про всіх, а жителі надають перебільшене значення тому, що про них подумають сусіди, відбувається екстраординарна подія: поїзд, який ніколи не зупинявся у їхньому маленькому містечку, раптом приніс несподіванку. На залізничному вокзалі один із потягів, експрес «Бухарест — Сіная» зупиняється. Експрес зупинений кондуктором, щоб висадити безквиткову пасажирку на ім'я Мона, котра їде до Бухаресту. Вона одягнута у прекрасну вечірню сукню, проте у сумочці не має нічого, крім фішок для гри у казино. Несподівано там само, на вокзалі, виявляється і вчитель географії місцевої гімназії Марін Мірою. Марін має незвичайне захоплення — космографію, він тікає від рутини життя у зоряне небо.
Мірою пропонує незнайомці нічліг у своїй невеличкій квартирі — холостяцькій хижці, а сам планує заночувати у свого друга, учителя музики своєї гімназії. Мона погоджується, але шукає будь-якого приводу, щоб не відпустити Маріна. Мірою, захоплений дивовижною красою незнайомки, відкриває їй свою найзаповітнішу таємницю: він відкрив зірку. Нова зірка, котрої нема ні на жодній карті зоряного неба — неймовірна гордість Мірою. Вони молоді, тому щасливі цієї ночі…
Зранку Мона перевертає усталене життя Маріна, заявивши, що залишається з ним назавжди. Тим часом Мону розшукує її багатий коханець-покровитель Ґріг. Він знаходить її в убогому учительському помешканні. Видаючи Ґріга за свого брата, Мона знайомить його з Маріном, учитель просить руки «сестри». Холодний і розсудливий Ґріг переконує Мону, що їй не місце у провінції, бо через кілька років вона нічим не буде кращою за мадемуазель Куку, страшну і верескливу учительку, і буде приречена жити з дивакуватим бідняком. Мона покидає містечко.
Як розраду, Мона дарує Мірою віру, що він правий у своїх астрономічних спостереженнях: «Жодна зірка не відходить зі свого шляху».
Персонажі
- Мона, столична гостя
- Марін Мірою, учитель астрономії
- Ґріг, друг Мони
- мадемуазель Куку, класна дама
- пан Удря, учитель музики, композитор
- Елеонора Земфіреску, гімназистка
- пан Іспас, начальник вокзалу
- пані Іспас, дружина начальника вокзалу
- Яким, помічник начальника вокзалу
та інші
Посилання
- http://www.theatre-library.ru/authors/s/sebastian - Текст п'єси
- http://teatrkhat.kiev.ua - КХАТ