Бен Барка, аль-Махді

Аль-Махді Бен Барка[4] (1920, Рабат, Марокко — 2 листопада 1965, Париж, Франція) — лівий політичний діяч Марокко, панафриканист, Лідер «Руху трьох континентів», учасник національно-визвольного руху в країні. По професії педагог-математик.

аль-Мах­ді Бен Барка
المهدي بن بركة
аль-Мах­ді Бен Барка
 
Народження: січень 1920[1][2]
Рабат, Рабат-Сале-Заммур-Заерd, Марокко
Смерть: 30 жовтня 1965(1965-10-30)[3] (45 років)
Париж, Франція
Країна: Марокко
Освіта: Lycée Lyauteyd
Партія: Istiqlal Partyd і National Union of Popular Forcesd

 Медіафайли у Вікісховищі

Біографія

Народився в Рабаті (Марокко) в 1920 році. Отримав докторський ступінь в галузі математики в 1950 році. Вчився у тому числі у Бориса Парфентьєва, сина відомого російського математика Миколи Парфентьєва. Викладав математику для дітей королівської сім'ї, в тому числі майбутнього короля Хасана II.

Один із засновників (грудень 1943 — січень 1944) партії «Істікляль», згодом — член її виконавчого комітету. Після проголошення незалежності Марокко (1956) — президент «Національної консультативної асамблеї» і редактор тижневика «Аль-Істікляль». У 1959—1965 — лідер партії Національний союз народних сил. Перебував в опозиції до короля Марокко Хасану ІІ. З 1963 в еміграції. Лідер «Руху трьох континентів». 29 жовтня 1965 був викрадений у Парижі, потім убитий при не до кінця зрозумілих обставин. Його тіло досі не знайдено, і обставини загибелі залишаються туманними[5][6].

Викрадення і вбивство Бен Барки

Слідство по цій справі у Франції триває досі, замовники та учасники остаточно не визначені, проте в ході слідства розкрилося участь в операції спецслужб США та Ізраїлю.

За однією з версій, у 1965 році король Марокко Хасан II прийняв рішення вбити Бен Барку, який в цей час жив у Женеві. Міністр внутрішніх справ Мухаммед Уфкір, якому було доручено вбивство, звернувся за допомогою до директора ізраїльської розвідки «Моссад» Меіру Аміт. У цей період Марокко було одним з небагатьох арабських держав, з якими Ізраїлю вдалося налагодити неофіційні відносини. Аміт категорично відмовився брати участь у вбивстві Бен Барки. Однак під загрозою розриву відносин між Ізраїлем і Марокко він погодився допомогти виманити Бен Барку з Женеви в Париж.

У Парижі Бен Барку затримали співробітники французької розвідки «SDECE»[7] і передали марокканським спецслужбам. Бен Барка був застрелений на віллі в передмісті Парижа 2 листопада 1965 року.[8] [9][10]

Викрадення Бен Барки викликало гнів президента Франції Шарля де Голля і суттєво позначилася на мароккано-французьких, a причетність «Моссад» до викрадення Бен Барки — на ізраїльсько-французьких відносинах.

Згодом у деяких журналах публікувалися припущення про те, що Бен Барка був агентом Моссад[11] або чехословацької розвідки[12].

В кіно

Про викрадення і вбивство Бен Барки було знято два художні фільми[13].

  • «Викрадення Бен Барки» (фр. L'affaire Ben Barka)[14] — телевізійний фільм, 2007.
  • «Я бачив, як вбивали Бен Барку» (фр. J'ai Vu Tuer Ben Barka)[15][16] — Франція, 2008. Роль Бен Барки зіграв Симон Абкаріан.

Викрадення Бен Барки лягло в основу політичного трилера 1972 року режисера Іва Буассе «l'attentat» (у радянському прокаті «Викрадення в Парижі»). Ймовірного провокатора, який виманив Бен Барку (у фільмі — Садиэля) з Женеви, грає Жан-Луї Трентіньян. Роль Садиэля виконав Джан Марія Волонте. Сцена викрадення знімалася в тому самому ресторані «Ліппі», звідки 29 жовтня 1965 року був викрадений Бен Барка.

  • Бен Барка. Остання таємниця / Affaire Ben Barka, le dernier secret (документальний фільм, 2015), реж. Октавіо Еспіріту Санту / Octávio Espírito Santo

Примітки
  1. Bibliothèque nationale de France Ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  2. Німецька національна бібліотека, Державна бібліотека в Берліні, Баварська державна бібліотека та ін. Record #118655299 // Німецька нормативна база даних — 2012—2016.
  3. Library of Congress Authorities — Library of Congress.
  4. Бен Барка // Большая российская энциклопедия : [в 36 т.] / председ. ред. кол. Ю. С. Осипов, отв. ред. С. Л. Кравец. — М. : Науч. изд-во «БРЭ», 2005. — Т. 3. «Банкетная кампания» 1904 — Большой Иргиз. — С. {{{сторінки}}}. — ISBN 5-85270-331-1. (рос.)
  5. Maroc: 50 ans après, l'impossible deuil de la famille Ben Barka
  6. 50 ans après, le mystère Ben Barka plane toujours sur Fontenay-le-Vicomte
  7. Affaire Ben Barka. Архів оригіналу за 26 листопада 2011. Процитовано 2 грудня 2017.
  8. Владимир Фромер (март 2003 года). Солдат в Моссаде. Иерусалимский журнал. Архів оригіналу за 20 серпня 2011. Процитовано 30 октября 2008.
  9. Плакс А. И.. Меир Амит — человек-разведка. Каскад. Архів оригіналу за 25 лютого 2008. Процитовано 2 апреля 2011.
  10. Эфраим Ганор. От тепла к холоду. Мой Израиль. Архів оригіналу за 20 серпня 2011. Процитовано 30 октября 2008.
  11. Le Mossad et Israël — Le Journal Hebdomadaire. Архів оригіналу за 18 липня 2009. Процитовано 2 грудня 2017.
  12. Ben Barka était un agent de l'Est
  13. Mehdi Ben Barka на Internet Movie Database (англ.)(англ.)
  14. L'affaire Ben Barka на сайті IMDb (англ.) (англ.)
  15. I Saw Ben Barka Get Killed на сайті IMDb (англ.) (англ.)
  16. I Saw Ben Barka Get Killed (J'ai Vu Tuer Ben Barka)

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.