Бердичівський замок
Бердичівський замок — замок, заснований наприкінці 16 століття (фундатор — Януш Тишкевич)
| Бердичівський замок | ||||
|---|---|---|---|---|
 | ||||
| Замок з боку річки | ||||
|
49°53′51″ пн. ш. 28°34′25″ сх. д. | ||||
| Статус | пам'ятка архітектури національного значення | |||
| Країна |
 Україна | |||
| Розташування | Бердичів, центральна частина | |||
| Архітектурний стиль | бароко | |||
| Перша згадка | кінець 16 ст, перебудови у 18 ст. | |||
| Будівництво | кінець 16 ст — 1754 р. | |||
| Стан | цілком задовільний | |||
| Ідентифікатори й посилання | ||||
  Бердичівський замок (Україна) | ||||
 | ||||
Історія
Власник міста розпочав побудову замку наприкінці 16 ст. 1630 року — подарував його католицькому ордену босих кармелітів, (ті мали заборону на право носити шкіряне взуття, звідси «босі»). Замок перетворився на оборонний (кляштор) з військовим гарнізоном і кількома гарматами.
В червені-липні 1648 вояки Максима Кривоноса захопили місто, зруйнувавши замок і монастир.
За Андрусівським перемир'ям 1667 Бердичів відійшов до складу Польщі. Права на замок заявили нащадки Тишкевича і кармеліти. Перемогу отримали кармеліти у 1717. Вони й відбудували в камені у 1739—1754 р.р. в стилі бароко замок і величний костел, що був найбільшим орденським на теренах України.
З 1793 року, після Третього розділу Польщі і втрати нею державності, місто і замок знаходяться у складі Російської імперії. Місто було значним торговельним центром з правом проведення 10 ярмарків на рік.
В роки Другої світової війни замок і монастир зазнали пошкоджень. Відреставровані і передані під культурно-освітні заклади в повоєнні роки. Костел реставровано. На базі колишнього замку і монастиря утворено Бердичівський історико-культурний заповідник.
Джерела
- Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.
- «Памятники градостроительства и архитектуры УССР», т 2, 1985.
- Бердичівський кляштор (фото, опис)