Бернард Мацейовський (кардинал)

Берна́рд Мацейо́вський (пол. Bernard Maciejowski; 1548(1548) 19 січня 1608) — польський католицький архієпископ, кардинал. Примас Королівства Польського і Великого князівства Литовського (1605—1608). Єпископ Луцький (1587—1588) і Краківський (1600). Представник шляхетного роду Мацейовських гербу Цьолек. Провів обряд вінчання Марини Мнішек та царя Московії Дмитрія I. Також Мацієвський[1].

Бернард Мацейовський
Bernard Maciejowski
Портрет Бернарда Мацейовського
Примас Королівства Польського і Великого князівства Литовського
1605  1608
Обрання: 24 квітня 1605
Конфесія: римо-католик
Церква: Римо-католицька
Попередник: Ян Тарновський
Наступник: Войцех Барановський
Луцький єпископ
1587  1600
Обрання: 8 червня 1587
Інтронізація: 24 січня 1588
Попередник: Вікторин Вербицький
Наступник: Станіслав Гомолінський
Краківський єпископ
1600  1605
Інтронізація: 12 серпня 1600
Обрання: 23 травня 1600
Попередник: Юрій Радзивілл
Наступник: Пйотр Тиліцький
 
Альма-матер: Collegium Romanum
Діяльність: дипломат, католицький священник
Національність: поляк
Народження: 1548(1548)
Польща
Смерть: 19 січня 1608(1608-01-19)
Краків
Похований: родова каплиця катедри на Вавелі
Династія: Мацейовські
Батько: Бернард Мацейовський
Мати: Ельжбета з Каменецьких
Священство: архієпископ
Посада: надвірний коронний хорунжий
В сані кардинала: 17 вересня 1603

 Бернард Мацейовський у Вікісховищі

Біографія

Варіант гербу Цьолек

Народився 1548 року[2][3] Батько Бернард Мацейовський, люблінський каштелян. Мати — друга дружина батька Ельжбета з Каменецьких, донька сяніцького каштеляна Миколая Каменецького, яка певний час була охмістринею королеви Анни Ягеллонки. Виховувався в домі стрийка Станіслава, зокрема, Бенедиктом Гербестом.

Після смерті стрийка (1563) матір послала його навчатися до колегіуму єзуїтів у Відні. Брав участь у житті дворів імператорів Фердинанда ІІ та Максиміліана. Правдоподібно, 1566 року повернувся додому. 1570 року став надвірним коронним хорунжим. Брав участь у похороні Сигізмунда II Августа в лютому 1574 (у відставку подав у липні 1583). У 1579—1581 роках брав участь у війнах з Московією. За заслуги 29 грудня 1579 отримав Бориславське староство. Під впливом Станіслава Гозія, який 1577 року писав йому, що може посісти посаду стрийка, став духівником. У вересні 1583 виїхав навчатися до Перуджі,[4] потім навчався в «Collegium Romanum». Під час безкоролів'я Анна Ягеллонка призначила його адміністратором Луцької дієцезії, а Сигізмунд III Ваза, незважаючи на спротив Яна Замойського, Луцьким римо-католицьким єпископом. Це рішення короля 8 червня 1587 року затвердив Папа, а 24 січня 1588 єпископ Станіслав Карнковський посвятив його на посаду. Цього ж року під впливом єзуїтів запропонував унію з Православною церквою, одним з головних організаторів підготовки якої був у 1592—1595 роках, рішення про це було прийнято у його резиденції в Торчині 2 грудня 1594. Разом з Яном Соліковським аі Станіславом Гомолінським брав участь у Берестейському синоді.[5]

1597 року призначений королем та затверджений 1 вересня 1597 року віленським єпископом, однак зустрів опір місцевої капітули, тому подав у відставку з посади.[6] Кардинал, краківський єпископ Юрій Радзивілл був одним з противників його призначення на посаду віленського єпископа разом з іншими литвинами.[7] У 1597 році освятив парафіяльний костел Святої Трійці у м. Олесько.[8] Яна Лятоса після пропозиції кардинала Б. Мацейовського у 1598 році спочатку позбавили кафедри, потім вигнали з Краківської Академії.[1]

21 квітня 1598 С. Карнковський після порозуміння з королем визнав його призначення коад'ютором гнезненського архієпископа з правом вступу на посаду. Після смерті Ю. Радзивілла став краківським єпископом (затвердження папи від 23 травня 1600, інтронізація 12 серпня 1600). 17 вересня 1603 став кардиналом, а 27 листопада 1605 отримав капелюх. 16 квітня 1605 року номінований, 24 квітня 1605 обраний, 4 серпня 1606 затверджений Папою гнезненським архієпископом.[6] 1603 року його лікарем був Себастьян Петрицій.[9]

Його дідичною маєтністю було місто Ходель (пол. Chodel, нині село Опольського повіту Люблінського воєводства).[4]

Помер у Кракові 19 січня 1608, був похований у родовій каплиці катедри на Вавелі, яку у 1603—1608 роках роках оздобили новою поліхромією зі сценами його ювілею 1603 року.

Колекція

Примітки

  1. Рафаель Шпізель. Лятош (Лятос) Ян (Latosz (Latos) Jan). — С. 190.
  2. Bernard Cardinal Maciejowski †
  3. є інформація, що в Малопольщі (див. Bernard Cardinal Maciejowski †); однак дідичні володіння батька були на Люблінщині
  4. Dzęgielewski J., Maciszewski J. Maciejowski Bernard herbu Ciołek (1548—1608)… — S. 48.
  5. Dzęgielewski J., Maciszewski J. Maciejowski Bernard herbu Ciołek (1548—1608)… — S. 49.
  6. Dzęgielewski J., Maciszewski J. Maciejowski Bernard herbu Ciołek (1548—1608)… — S. 50.
  7. Müller W. Radziwiłł Jerzy h. Trąby (1556—1600) // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków — Gdańsk — Łódź : Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1987. — T. XXX/2, zeszyt 125. — S. 232. (пол.)
  8. Kuczman K. Kościoł parafialny p.w. Św. Trójcy w Olesku // Kościoły i klasztory rzymskokatolickie dawnego województwa ruskiego. Praca zbiorowa. — Kraków : Międzynarodowe Centrum Kultury, «Secesja», 1993. — T. 1. — 364 il. — S. 65. — (Materiały do dziejów sztuki sakralnej na ziemiach wschodnich dawnej Rzeczypospolitej. Cz. I). — ISBN 83-85739-09-2. (пол.)
  9. Dzęgielewski J., Maciszewski J. Maciejowski Bernard herbu Ciołek (1548—1608)… — S. 51.

Джерела

Посилання

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.