Бетонобійно-фугасний снаряд

Бетонобійно-фугасний снаря́д — артилерійський снаряд спеціального призначення, призначений для руйнування капітальних фортифікаційних споруд із залізобетону, міцних кам'яних і цегляних будинків та руйнування фугасною дією снаряда з одночасним ураженням особового складу усередині оборонних споруд.

Основні зразки артилерійських снарядів до 152-мм гаубиці М-10 зразка 1938 року. 1 — осколково-фугасна сталева граната ОФ-530; 2 — осколкова граната сталевого чавуну О-530; 3 — бетонобійно-фугасний снаряд Г-530

Різновид бетонобійного снаряда. Володів високою проникаючою спроможністю.

Так, 152-мм бетонобійно-фугасний снаряд 53-Г-530 до гаубиці М-10 зразка 1938 року під час стрільби вилітав з початковою швидкістю 457 м/с на першому заряді пробивав залізобетонну стінку, на відстані 1 км при влученні по нормалі (остаточна швидкість 398 м/с) на 80 см і розривався всередині неї, забезпечуючи пробиття 114 см залізобетону. Метод виготовлення бетонобійних снарядів для гаубиці М-10 впливав на їх бойові характеристики: снарядом 53-Г-530Ш можна було стріляти на повному (найпотужнішому) заряді, а снарядом 53-Г-530 — категорично заборонялося, щоб уникнути його розриву в каналі ствола артилерійської системи. Максимально дозволеним для 53-Г-530 зарядом був перший, відповідно, початкова швидкість і глибина занурення в бетон у нього були менше, ніж у 53-Г-530Ш.