Бетті Буп

Бетті Буп на заставці фільму

В образі Бетті Буп поєднуються риси дитини та молодої сексуальної жінки. Її вік оцінюється в 13-16 років, але з часом Флейшер постановив, що їй «завжди 16». В неї велика голова, очі з виразними віями, тонкі брови, чорне волосся, зачіска в стилі гарсон з окремими кучерями, великі круглі сережки. Колір очей згадувався в фільмах як синій, втім, сучасні описи називають його світло-зеленим. Губи напомаджені, «бантиком», невиражене підборіддя. В класичному ранньому варіанті її тонку талію та широкі стегна підкреслює коротка чорна сукня. В Бетті тонкий дитячий голос. Вона характеризується як «фіфа» — легковажна, кричуще одягнена дівчина, що регулярно потрапляє в різні пригоди, але завдяки своїй привабливості вибирається з них. В пізніших творах Бетті постає як жінка-одиначка — домогосподарка, вчителька тощо, котра носить відповідний закритий одяг[1].

Дитяча версія Бетті Буп зветься Бейбі Буп. Її батьки, судячи з мультфільмів, євреї. У неї є дідусь Ґрампі та песик Бімбо (в сучасних версіях його звати Паджі)[2]. Крім того згадуються її численні родичі й діти, але вони не мають значної ролі[3].

Гелен Кейн і Бетті Буп

Попередником Бетті Буп був персонаж — антропоморфна собака, що вперше з'явився 9 серпня 1930 року в мультфільмі «Dizzy Dishes» із серії «Talkartoon» Макса Флейшера. Провідний аніматор Грім Нетвік зобразив там співачку-пуделя, що співом пародіювала Гелен Кейн, а виглядом — Клару Боу, і вже мала основні риси Бетті.

У 1932 році Нетвік зробив її людиною, але в десяти перших фільмах Бетті виступала другорядним персонажем під іменами Ненсі Лі, Нен Макгрю або була безіменною. З-поміж цих десяти фільмів два були кольоровими і вони лишаються єдиними такими фільмами з Бетті. Дейв Флейшер, брат Макса, допрацював образ, підкресливши її сексуальність. З випуском короткометражки «Minnie the Moocher», в якій співали Кеб Келловей і його оркестр, усталилось ім'я персонажа — Бетті Буп. Це ім'я походить від приспівки «буп-буп-і-дуп» Гелен Кейн з популярній свого часу пісні «That's My Weakness Now». Після закінчення «Talkartoon» почався випуск нової серії — «Betty Boop», що налічує 90 фільмів. Озвучувала Бетті актриса Мае Кастель. Також Кастель і Бонні По самі двічі поставали в образі Бетті Буп[4][5].

Гелен Кейн в травні 1932 року подала на студію Флейшера та Paramount Publix Corporation (якій належала студія і на яку працювала Гелен) позов до суду, вимагаючи відшкодування в $250000 за пародіювання її сценічного образу. Проте їй не вдалося довести, що образ та характерна приспівка були оригінальними[6][1].

У 1934 вступив в дію Кодекс Гейза, котрий обмежував перелік тем і образів, дозволених в кіно. Образ Бетті не відповідав його правилам, тому сукню Бетті було подовжено і сховано відкрите декольте. Видавалися комікси про Бетті Буп, пізніше перевидані в 2015. З другої половини 1930-х — до фільмів з Бетті вводилися нові персонажі (в тому числі Моряк Попай), але популярність персонажа стрімко падала. В 1939 вона перестала фігурувати в анімації[4].

Короткі появи Бетті відбулися в короткометражках «Романс Бетті Буп» (1985) і «Кінотаємниця Бетті Буп» (1989). Наступна значна поява Бетті відбулася в фільмі «Хто підставив кролика Роджера» (1988), де її знову озвучила Мае Кастель. Бетті була зображена в чорно-білих кольорах та зауважувала, що кольорова анімація лишила її на узбіччі кінематографу. Також дівчина, в образі якої вбачається Бетті Буп (але блондинка), фігурує в фільмі «Хто ця дівчина» (1987)[3].

Син Марка Флейшера, Річард Флейшер, планував випустити в 1993 анімаційний фільм про Бетті, але задум лишився нереалізованим, так само як і анімаційного серіалу в 1996 та 2014. Бетті фігурували в кількох відеоіграх та на слотових автоматах, що однак не повернуло їй популярності[3].

Бетті Буп було повернуто в 2017, коли в журналі «Elle» вона з'явилась в осучасненому образі, виконаному Енн Руфін. Під брендом «Betty Boop» виробляється одяг та аксесуари[7].

• Джессіка Реббіт

• Вебсайт Бетті Буп(англ.)
• The True Story of Betty Boop (and Why She's Still a Beauty Icon Today)(англ.)