Битва при Бадрі

Пророк нікого не змушував виступати в цей похід, залишивши все на розсуд самих воїнів, так як, він не очікував, що замість каравану йому доведеться зустрітися з армією мекканців. З цієї причини багато його сподвижників залишилися в Медині.

Разом з Магометом, в похід виступити більше трьохсот десяти воїнів (за іншими даними їх було або 313, або 314, або 317 чоловік), в тому числі вісімдесят два (за іншими даними 83 або 86) мухаджирів, шістдесят одна людина з племені Аус і сто сімдесят хазраджитів. У мусульман було тільки двоє коней, один з яких належав аз-Зубайру бін аль-Авваму, а інший — аль-Мікдаду бін аль-Асваду аль-Кінді, а також сімдесят верблюдів, на яких по черзі їхало двоє чи троє вершників. Одного верблюда на трьох мали також Магомет, Алі і Мурсід бін Абу Мурсід аль-Ганаві.

Загальне командування всіма військовими силами мусульман було доручено Мус'абу бін 'Умайру аль-Курайш аль-'Абдарі. Пророк, розділив військо мусульман на два загони. 1. Загін мухаджирів, прапороносцем якого був Алі бін Абу Таліб. 2. Загін ансарів, прапороносцем якого був Саад бін Му'аз. Командувачем правого крила був призначений аз-Зубайр бін аль-'Аввам, а лівого — Амр аль-Мікдад бін аль-Асваду, лише у них, як вже згадувалося раніше, були коні. Командуючим ар'єргардом був призначений Кайсен бін Абу Са'са'а, а загальне керівництво як верховний головнокомандувач здійснював посланник Аллаха.

Абу Суфйан, який був у каравані старшим, робив всі можливі запобіжні заходи. Він знав, що дорога на Мекку небезпечна, намагався дізнаватися новини, розпитував кожного зустрічного вершника, і вже скоро розвідники доповіли йому, що Магомет, підняв своє військо для нападу на караван. Тоді Абу Суфйан найняв Дамдама бін Амра аль-Гіфарі, пославши його в Мекку для того, щоб попередити курайшитів.

Мекканці, швидко здійснили всі необхідні приготування. Кожен з них повинен був піти в похід особисто або відправити за себе іншу людину, і врешті-решт усі вони вирішили виступати, після чого в Мецці не залишилося нікого з представників знаті, крім Абу Лягаба, що послав замість себе свого боржника.

Основу мекканського війська, на початку походу, склали собою близько тисячі трьохсот бійців. Серед них було сто вершників, шістсот чоловік мали зброю і вони вели з собою безліч верблюдів, точна кількість яких невідома. Загальне керівництво цим військом здійснював Абу Джагль бін Гішам.

Курайшити дуже швидко рухалися на північ у напрямку Бадру. Вони пройшли через вади 'Усфан, потім минули Кудайд, а потім — аль-Джухфу, де отримали нове послання від Абу Суфйана, в якому він писав їм: «Ви виступили в дорогу, щоб захистити ваш караван, ваших людей і ваші багатства, але все це вже вберіг Аллах, повертайтеся ж назад».

З огляду на те, що караван був у безпеці, деякі з курайшитських вождів хотіли повернутися але Абу Джагль не збирався цього робити. Незважаючи на Абу Джагля, аль-Ахнас бін Шурайк порадив курайшитам повертатися, проте вони не прислухалися до його слів. Зрештою сам він та люди з роду бану Зухра, союзником і керівником яких у цьому поході він був, повернулися назад, їх було близько трьохсот чоловік. Таким чином, після повернення зухрітів назад до Мекки, армія в складі тисячі бійців продовжила свій шлях до Бадру і рухалася до тих пір, поки не зупинилася за піщаним горбом в місці під назвою аль-'Удват аль-Кусва, яке розташоване поблизу ваді Бадр.

Розвідка мединців доповіла посланникові Аллаха відомості про караван і військо мекканців. Обміркувавши отримані данні, пророк переконався в тому, що зіткнення неминуче. Не залишалося ніяких сумнівів у тому, що якщо він дозволить мекканській армії нишпорити в цьому районі, це зміцнить військовий стан курайшитів і їхню політичну владу, а авторитет мусульман ослабне. З урахуванням раптового й небезпечного розвитку подій посланник Аллаха зібрав вищу військову раду, змалював становище і обмінявся думками з простими воїнами і командирами. Вони вирішили йти далі і покинули Зафран рухаючись по гірських перевалах, а потім зупинилися неподалік від Бадра звідки Магомет посилав розвідку.

Після цього, посланник Аллаха вирушив у дорогу зі своїм військом, щоб досягти колодязів Бадра, перш ніж це встигнуть зробити язичники, він привів їх до найближчого від ворога колодязя, де залишався до середини ночі, а потім мусульмани стали рити водойму і засипати всі інші колодязі щоб відрізати курайшитів від джерел питної води.

Цей поєдинок і поклав початок бою. Після цього вперед вийшли 'Утба Ібн Рабі'а, його брат Шайба Ібн Рабі'а і аль-Валід бін Утба, три найкращих вершника курайшитів, які були членами однієї сім'ї. До них вийшли троє молодих ансарів — 'Ауф Ібн аль-Харіс і Му'аз Ібн аль-Гаріс, а також Абдуллах бін Раваха. Мекканци запитали: «Хто ви?» Вони відповіли: «Ми з числа ансарів». Мекканці сказали: «Ви рівні нам і ви шановні люди, але нам потрібні не ви, бо хочемо битися з синами нашого дядька!» тоді посланник Аллаха сказав: «Вставай, о 'Убайда бін аль-Харіс, вставай, о Алі, вставай, о Гамза!» після чого найстарший з мусульман, 'Убайда, став битися з' Утбой бін Рабі'а, Гамза з Шайбою, а Алі з аль-Валідом. Гамза і Алі відразу ж зарубали своїх супротивників, а 'Убайда і його противник завдали по два удари і поранили один одного, тоді Алі і Гамза напали на 'Утбу і вбили його, а' Убайду, у якого була відрубана нога, винесли з поля бою, через п'ять днів він помер.

Після втратили трьох своїх найкращих вершників і ватажків, курайшити, всі як один кинулися на мусульман. Мусульмани ж почали відбивати слідуючи одна за одною атаки язичників, залишаючись на своїх позиціях, обороняючись і завдаючи ворогам серйозні втрати. Згодом коли атаки курайшитів не були такими лютими і їх запал згас, Магомет наказав мусульманам йти в контрнаступ, завдяки чому позицій мусульман було зміцнено, які тільки почали проявляти свою активність і рвалися в бій. Отримавши наказ триматися і йти в наступ, вони кинулися вперед, зминаючи ряди і рубаючи голови ворогів, а завзяття їм додавало те, що вони бачили, як посланник Аллаха підстрибнув у своїх обладунках і привселюдно рішуче сказав: «Скоро буде розбито цей натовп, і вони звернуться у втечу …» («Місяць», 45) Ось чому мусульмани проявили виняткову стійкість у бою, а ангели допомагали їм. Ібн Са'ді повідомляє, що Ікріма сказав: «У той день бувало так, що голову людини відрубували, а він і не знав, хто завдав йому удару, і людині відрубували руку, а він і не знав, хто завдав йому удару». Абу Дауд аль-Мазіні сказав: «Воістину, я переслідував одну людину з числа багатобожників, щоб завдати йому удару, як раптом голова його впала на землю ще до того, як до неї дотягнувся мій меч, і я зрозумів, що його вбив хтось інший».

Ряди багатобожників стали приходити в розлад і з'явилися ознаки того, що вони зазнають невдачі. Вони стали слабшати, не витримуючи наполегливих атак мусульман, і поступово бій підійшов до свого завершення. Натовпи багатобожників звернулися в безладну втечу, а мусульмани переслідували втікачів, захоплюючи деяких курайшитів в полон, а деяких вбиваючи, поки все це не закінчилося повним розгромом ворога.

Повідомляється, що 'Абд ар-Рахман бін Ауф, сказав: "Перебуваючи в ряду (бійців) в день (битви при) Бадрі, я подивився праворуч і ліворуч від себе, і виявилося, що по обидва боки від мене стоять два зовсім молодих ансара, так що я навіть захотів, щоб поруч зі мною був хто-небудь сильніший. Один з них спитав: «Дядько, чи знаєш ти Абу Джагля?» Я сказав: «Так, а навіщо він тобі?» Він сказав: "Мені сказали, що він ображає посланника Аллаха і клянуся Тим, у Чиїй долоні моя душа, воістину, якщо я його побачу, то вже не розлучуся з ним, поки той з нас, кому судилося померти першим, не помре! „І я здивувався цьому, а потім мені подав знак очима другий (хлопець), який сказав щось подібне. Після цього пройшло зовсім небагато часу, і побачивши серед людей Абу Джагля, я сказав (їм): «Ось той, про кого ви питали мене». Тоді вони кинулися на нього і зарубали його своїми мечами (Що ж стосується імен цих юнаків, то їх звали Муаз бін Амр бін аль-Джамухи і Муаввіз син Афри)

Коли посланник Аллаха дізнався про смерть Абу Джагля, він сказав: «Аллах великий, хвала Аллаху, який стримав Свою обіцянку, і допоміг Своєму рабу і Один розбив племена! Ходімо, покажеш мені його», і Ібн Мас'уд показав пророку його голову, а він сказав:“ Він був подібний до фараона для цього народу ".

Тіла всіх убитих Магомет наказав скинути в колодязь аль-Каліб. Всі тіла були скинуті, крім тіла Умаййі ібн Халяфа, так як його тіло роздулося у кольчузі і заповнило її. Потім воно почало розкладатися. Тіло залишили і закидали землею і камінням, заривши його повністю.

Результатом битви була втеча язичників і перемога мусульман. Чотирнадцять мусульман загинули, з яких шестеро були Мухаджирами, а вісім — Ансарами. Жертви серед багатобожників: сімдесят людей було вбито і стільки ж взято в полон.