Битва під Нансі

Ядром бургундського війська була кіннота. В її складі знаходились представники видатної знаті — герцоги, графи й барони, лицарі-баннерети, що воювали з власними загонами під своїми родовими прапорами, лицарі-бакалаври (аристократи середньої ланки), а також дрібні землевласники та інші незнатні, але забезпечені люди, які могли собі дозволити придбання коштовного озброєння та бойового коня. Всі ці воїни отримували платню відповідно до свого рангу, при цьому допускалась можливість підвищення лицаря в чині до баннерета.

Більшість піхотинців було набрано з Фландрії та Голландії. Фламандські міста славились своїми чудовими пікінерами. Значну частину бургундського війська складали найманці. особливо Карл Сміливий цінував послуги італійських кондотьєрів, один з яких, граф Кампобассо, зрадив герцога під Нансі. Ще у 1472—1473 роках Карл найняв трьох кондотьєрів, включаючи Кампобассо, що найнялись на трирічну службу до герцога з 650 вершниками, 500 піхотинцями й 500 кінними арбалетниками. З часом чисельність кондотьєрів в армії Бургундії неухильно зростала, досягнувши максимуму до кінця правління Карла. В бургундській армії як найманці билось також близько 1000 уславлених англійських лучників, а також незначне число німецьких та швейцарських найманців.

В бургундській армії герцог увів деякі начала регулярності, започаткувавши ордонансні роти, в яких встановлювалась сувора дисципліна, платня, уніформа, символіка і т. ін. Ці роти складались із важко озброєних вершників, їхніх слуг, стрільців, піхотинців, а також воїнів, озброєних ручною вогнепальною зброєю. Військо Карла мало сильну артилерію, що включала бомбарди, кулеврини й серпентини, а також ручне озброєння.

Основу швейцарської армії складали алебардники, об'єднані до баталій (шикування у формі квадрату). У швейцарській армії знаходились загони кінних арбалетників, що прикривали баталії з флангів, чиїм завданням була розвідка, а також боротьба в авангарді й ар'єргарді. Окрім них, швейцарці мали також загони лучників, арбалетників та воїнів, озброєних ручною вогнепальною зброєю. У бойовому порядку баталії воїни, що стояли у перших рядах шикування, мали повне озброєння, на відміну від бійців, що розташовувались в центрі та в тилу, що не мали обладунків. Поєднання високого професіоналізму воїнів зі щільним шикуванням, непробивним для лицарської кінноти, було безперечною перевагою швейцарської армії.