Бихава (герб)
Бихава (Bychawa) — герб шляхетських родів Польщі, України та Литви часів Великого князівства Литовського та Речі Посполитої.
Зображення гербу невідоме. Герб є в переліку гербів, перелічених в акті Городельської унії 1413 року, що мали право носити литовсько-руські (українські) шляхтичі.
Історія
Після Городельської унії низка гербів, в тому числі й Бихава, були закріпленні за представниками литовсько-руської (української) шляхти, та відбулось зрівняння прав шляхти католицького віровизнання Королівства Польського та шляхти Великого князівства Литовського, Руського та Жемантійського. Першим в Литовсько-Руській державі його взяв від невідомого шляхтича місцевий боярин Мозтольд.
Не збереглося ніяких історичних описів або зображень герба. За словами одних дослідників цей герб ототожнюється з гербом Кушаба. Проте інші історики не поділяють цю думку.
За дослідженням Владислава Семковича цей герб пов'язаний гербом міста Бихава. Францішек Пекосінський вважає, що могла статись помилка перепищиків акту Унії, які Кушаба (Kuszaba) записали як Бихава (Bychawa). Він також звертає увагу на те, що середньовічні джерела не згадують герба Бихава. Тому, якщо цей герб дійсно існував, він був малопоширеним і тоді важко пояснити, чому саме його обрали для поширення на литовську та українську шляхту.
Каспер Несецький, з посиланням на Стрийковського, вважав, що герб Бихава називається «Ruchaba», і ототожнював його з гербом Папржица — відгалуженя герба Кушаба. Йоахим Лелевель також читав назву герба в Городельській унії як Kuszabę.
Історик Северин Уруський (Seweryn Uruski) писав, що герб Побуг, який близький гербу міста Бихава, був наданий його предку Монтовту (який також писався Monstold, Montold, Montowtowicz) — члену литовського парламенту, який взяв свій герб Городлі. Оскільки цей герб більше ніде не згадується, то вчений вважав, що це був різновид герба Побуг.
Джерела
- Józef Szymański: Herbarz średniowiecznego rycerstwa polskiego. Warszawa: PWN, 1993, s. 94. ISBN 83-01-09797-3.
- Ród Monstolda (Bychawów). «Rocznik Towarzystwa Heraldycznego we Lwowie». VIII, s. 142, 1926/7. Lwów.
- Franciszek Piekosiński: Heraldyka polska wieków średnich. Kraków: Akademia Umiejętności, 1899, s. 200–201.
- Kasper Niesiecki: Herbarz polski Kaspra Niesieckiego. T. 2. Lipsk: Nakładem i drukiem Brettkopfa i Haertla, 1839, s. 374.
- Erazm Rykaczewski: Joachim Lelewel: Polska, dzieje i rzeczy jéj. T. 4. Poznań: Nadkładem J.K. Żupańskiego, 1856, s. 305.
- Seweryn Uruski: Rodzina. Herbarz szlachty polskiej. T. 11. Warszawa: Gebethner i Wolff, 1914, s. 241.