Благовіщенський міст
| Благовіщенський міст | |
|---|---|
 Благовіщенський міст Благовіщенський міст у 2008 році | |
| 59°56′04″ пн. ш. 30°17′22″ сх. д. | |
| Офіційна назва | Благовещенский мост |
| Країна |
 Росія |
| Розташування | Санкт-Петербург |
| Галузь застосування | автомобільний, пішохідний |
| Перетинає | Нева |
| Тип конструкції | опорний, развідний |
| Матеріал | сталь |
| Загальна довжина | 331 м |
| Ширина | 37 м |
| Кількість смуг руху | 8 |
| Початок будівництва | 1843 |
| Відкрито | 1850 |
| Охоронний статус | об'єкт культурної спадщини Росії регіонального значенняd |
| Ідентифікатори і посилання | |
| Structurae | 20029433 |
  Благовіщенський міст Благовіщенський міст (Росія) | |
 | |
 | |
 Благовіщенський міст у Вікісховищі | |
Благовіщенський міст (рос. Благовещенский мост, у 1855–1918 Миколаївський міст, з 1918 до 15 серпня 2007 називався «міст Лейтенанта Шмідта») — перший постійний міст у Санкт-Петербурзі.
Історія
Це був старий міст, який отримав після 1917 року назву моста лейтенанта Шмідта, у свій час будувався протягом восьми років (1842–1850). Для того часу це був чудовий міст: опори його гранітні, прогонні будівлі чавунні, аркові системи. Побудова опор на свайних основах, при значній глибині води, представляла значні труднощі. Кессонів для мостів на той час ще не знали. Ширина проїзду — 15 метрів. Ділився на 2 рукави по 6 метрів довжиною кожний. Рух мостом на ХІХ столітті почав гальмуватись. Великі проблеми судноходству створював розвідний прогон. Міст потребував реконструкції.
У радянські часи транспорті навантаження, які збільшилися, вимагали капітальної перебудови, що була здійснена у 1936–1938 роках за проектом професора Григорія Передерія і архітектора Лева Носкова. Новий двокрилий прогін було влаштовано між центральними опорами. Попередній розвідний прогін було замінено гранітом. Прогони з боків розвідної частини мосту були заново перекриті стальними балками. Вперше в історії мостобудування Передерій застосував електрозварювання.
Від попереднього Благовіщенського моста залишилися тільки перила та опори. Довжина мосту склала 331 м, ширина — 24 м. Чавунні конструкції були замінені на сталеві. Від цього вага мосту стала у чотири рази меншою.
Джерела
- Передерий Г. П., Байков А. А. Новые идеи в технике / Г. П. Передерий, А. А. Байков. — Пг.: Образование, 1916. — Сб.2.- 134с.
- Передерий Г. П. Методы проектирования сборных железобетонных мостов. Сварка на мосту лейтенанта Шмидта. — Москва: Трансжелдориздат, 1946. — 78 с.
- Антонов Б. И. Мосты Санкт-Петербурга. — СПб: Глагол, 2002. — 192 с. — ISBN 5-89662-019-5
- Пунин А. Л. Архитектура отечественных мостов. — Л.: Стройиздат. Ленинградское отделение, 1982. — 152 с.
- Горбачевич К. С., Хабло Е. П. Почему так названы? О происхождении названий улиц, площадей, островов, рек и мостов Ленинграда. — 3-е изд., испр. и доп. — Л.: Лениздат, 1985. — С. 466–467. — 511 с.