Блазневий, п'яний і навіжений собор

Блазневий, п'яний і навіжений собор (рос. всешутейший, всепьянейший и сумасброднейший собор) — пародія фактичного голови православної церкви в Московському царстві царя Петра I на Московську православну церкву, Московський Патріархат. Створено для розваг, питних веселощів, карнавальних дійств і т. ін.; своєрідна блазнівська «орденська організація»[1], що об'єднувала царських однодумців. Цей собор проіснував близько 30 років — з початку 1690-х до середини 1720-х років[2], внісши свою лепту у сприйняття особи царя верствами московського суспільства як Антихриста[3]. Він був створений Петром I з головною метою — дискредитації церкви й супроводжувався великою кількістю ненормативної лексики з горілчаною пиятикою[2], загально називали свою мову спілкування на такому соборі офеня[4]. Риса цього «собору» мала виразне пародіювання обрядів християн: православних[1] і католиків (собор очолювався «князем-папою», якого вибирали «кардинали»). Також «собор» московського царя був направлений на руйнування традицій московського повсякденного життя[5]. Деякі дослідники культури вважають такий «собор» проявом типового для Петра I (як і для ряду його попередників, насамперед Івана Грізного) «анти-поведінки»[6].

У селі Преображенському біля Москви, навпроти палацу, на березі р. Яузи було побудоване «потішне містечко». Де був розташований «Блазневий, п'яний і навіжений собор».

Історія

Історія собору веде свій початок з періоду юності Петра, більшу частину якої він провів у московській Німецькій слободі. Лютерани, що складали більшість населення тої слободи, в тому числі Франц Лефорт, справили неабиякий вплив на формування особистості царя, в тому числі на його сприйняття повсякденного московського життя, включаючи православну обрядовість, складність якої давалася взнаки у порівнянні зі звичаями протестантського культу. Крім того, традиція проведення західноєвропейських свят — асамблей, продемонструвала Петрові інший варіант святкового часу, що супроводжувався «пияцтвом і розпустою», незвичним для православних — в тому числі за участю жінок як повноправних співрозмовниць. Крім культурного середовища Німецької слободи, на Петра могло вплинути потім Велике посольство, а також подорож за кордон 1716-1717 років. Припускають, що на заході Петро також міг познайомитися з карнавальної культурою. Як стверджують дослідники, «деякі зі свят, що виявляють найбільш помітну схожість із західним карнавалом, були влаштовані не до, а саме після цього другого подорожування»[7].

Також вказують, що це явище також «частково йде корінням у традиції блазенської культури скоморохів, коли починалися святочні веселощі з передражнюванням реального, цілком серйозного життя, з рядженими, жартами частенько непристойними, розгулом, пияцтвом і знущаннями над людьми»[8].

Під впливом цих факторів дана карнавальна організація склалася з 1692 року. Вона існувала без сильних змін до смерті московського царя. Від Собору залишилася достатня кількість письмових джерел — свідчення сучасників, документи з інструкціями, що писалися для внутрішнього користування, наприклад, статути і список членів.

У культурі

Примітки
  1. (рос.)Башилов Борис, История русского масонства // X. ВСЕШУТЕЙШИЙ СОБОР И ЕГО КОЩУНСТВА, изд. МПКП «Русло», 1992. — 960 с. — ISBN 5-87900-002-8
  2. (рос.)Трахтенберг Л. А., Сумасброднейший, Всешутейший и Всепьянейший собор // Одиссей: Человек в истории Архівовано 25 грудня 2018 у Wayback Machine.. — М.: Наука, 2005. — С.89—118.
  3. (рос.)Валишевский К., «Пётр Великий». М., 1993. — С.404.
  4. (рос.)Усенко О. Г., Сумасброднейший собор // Родина. 2005. — № 2. С. 61—67.
  5. (рос.)Андреев Игорь, Всешутейший, всепьянейший… // журнал «Знание — сила». № 2. 2002.
  6. (рос.)Успенский Б. А., «Царь и самозванец. Самозванчество в России как культурно-исторический феномен» // Этюды по русской истории, СПб., изд. «Азбука», 2002. — С.164, 191 (й наступні)
  7. (рос.)Трахтенберг Л., «Всешутейший собор» и связанные с ним празднества Петровской эпохи: проблемы происхождения // Фольклор и постфольклор: структура, типология, семиотика.
  8. (рос.)Всешутейший собор Архівовано 17 серпня 2009 у Wayback Machine. // Всемирная история в лицах, XVIII век.

Джерела

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.