Онацький Євген Дометійович

Народився 13 січня 1894 року в м Глухові, нині Україна.

1904 р. сім'я Онацьких переїхала до Кам'янця-Подільського, де Євген навчався в гімназії, яку закінчив 1912 р. зі срібною медаллю.

У 1912–1917 рр. Євген Онацький навчався на історико-філологічному факультеті Київського університету і був членом Наукового товариства ім. Т. Шевченка. Під час навчання брав активну участь в суспільно-громадській роботі і в 1917–1918 рр. став провідним членом в об'єднаному керівництві всіх вищих шкіл Києва — Головної Студентської Ради. 1917 р. також увійшов до складу Української Центральної Ради як представник українського студентства і невдовзі був призначений до її Секретаріату. Євген Онацький брав активну участь у Всеукраїнському Національному Конгресі, що був скликаний Центральною Радою в Києві 17-24 квітня 1917 р.

У березні 1918 р. Онацький тимчасово відійшов від політичної діяльності, але вже 1919 р. був у складі урядової делегації УНР на Мирній конференції в Парижі.

Після поразки визвольного руху (1917–1920) Онацький разом з дружиною переїхав до Рима, де очолив пресове бюро української дипломатичної місії та був редактором її часопису «La voce del Ucraina». В міжвоєнний період Євген Онацький співпрацював з українськими періодичними виданнями «Розбудова нації» (будучи провідним співробітником цього головного теоретичного органу ОУН), «Новий клич», «Новий шлях», редагував бюлетень «Голос України», був кореспондентом часописів «Діло», «Свобода», «Новий час», «Український голос» та ін. 1929 р. Онацький, близько познайомившись з Головою Проводу ОУН полковником Євгеном Коновальцем, став одним з найближчих його співробітників та дорадників і, незабаром, — представником ОУН в Італії. З цього часу Онацький (псевдоніми «Дометенко», «Винар», «Італ», «Тарас») стає постійним співробітником націоналістичного журналу «Розбудова нації», який видавався у Празі Миколою Сціборським та Володимиром Мартинцем. В 30-х рр. був одним із найбільш прихильних до італійського фашизму діячів ОУН та найактивнішим його пропагандистом. Проте, на ототожнення українських націоналістів з фашизмом, панівним був інший погляд — Онацький ще напередодні створення ОУН вказував на істотну відмінність між українським націоналізмом і фашизмом. Він писав[2]:

«Чимало українських націоналістів почало називати себе залюбки українськими фашистами й шукати підтримки у італійських фашистів. Вони не добачали, що між українським націоналізмом й італійським фашизмом лежить неперехідна поки що прирва, яку може заповнити хиба час та вперта завзята праця.

Фашизм є націоналізмом нації державної, ворожої будь-яким ірідентам, готової всіх і вся принести в жертву культові своєї вже створеної держави.

Український націоналізм є, навпаки, націоналізмом нації недержавної, що тільки живе ірідентизмом і готовий принести всіх і вся в жертву для зруйновання культу тих держав, що не дають йому жити»

З 1936 р. до 1940 р. професор Онацький викладає українську мову у Вищому Східному інституті в Неаполі (італ. Regio istituto superiore orientale di Napoli), а з 1940 р. і аж до арешту німцями викладає у Римському університеті. 29 вересня 1943 р. німецька окупаційна адміністрація в Італії заарештувала Онацького як визначного українського націоналістичного діяча за його постійне критичне ставлення до німецького націонал-соціалізму: відбув в ув'язнення спочатку в Італії, а потім в Берліні та Оранієнбурзі.

Навесні 1947 року Онацький емігрував до столиці Аргентини Буенос-Айреса, де продовжує свою наукову, журналістську і політичну діяльність. 1949 року Онацький стає одним з засновників і першим головою Спілки українських науковців, митців та літераторів в Буенос-Айресі. Він працює редактором і директором тижневика «Наш клич» (1947—1963), редагує календарі-альманахи товариства «Відродження» (1949—1961) та православний щомісячник «Дзвін» (1953—1957), працює над укладанням 8-томної «Української малої енциклопедії», яка вийшла друком у 1957—1967 роках.

1953 р. професора Онацького обрано головою Української Центральної Репрезентації (українського координаційного центру) в Аргентині, цю посаду він займав до 1960 року. У 1960–1963 рр. очолював Головну Раду УЦР.

1964 року Онацький через проблеми з зором відійшов від активного громадського життя.

Помер 27 жовтня 1979 року на 85 році життя після тривалої та тяжкої хвороби. Похований на кладовищі Ла-Чакаріта в Буенос-Айресі, але 1986 року було організовано український цвинтар в Монте-Гранде, і згодом відбулося перепоховання Євгена Онацького і його дружини Ніни (померла 1983 року) на цьому найбільшому українському кладовищі в Аргентині[3].

Автор історико-культурних праць, спогадів, статей про діячів української історії та світової літератури: «Українська теоретикопрактична граматика для італійців» (1937), «Чарівне коло та ритуальне оголення» (1938), «Словник українсько-італійський» (1941), «Сторінки з римського щоденника» (1942—1943), «Завзяття чи спокуса самовиправдання» (1956), «Очима душі — голосом серця» (1956), «Записки українського журналіста і дипломата за 1918—1921 рр.» (1964, 1967), «Портрети в профіль» (1965).

• «Українська теоретично-практична граматика для італійців» (1937).
• «Studi di Storia e di Cultura Ucraina» (1939).
• «Словник українсько-італійський» (1941).
• «Наше національне ім'я — Наш національний герб» (1949).
• «Записки українського журналіста і дипломата за 1919–1921 рр.».
• «Завзяття чи спокуса самовиправдання».
• «З чужого поля».
• «Шляхом на Роттердам», Буенос-Айрес, 1983.
• Мемуарні «Сторінки Римського Щоденника», «Записки українського журналіста і дипломата», «У Вічному Місті» та ін.
• Походження Полетик // Україна. — 1917. — Кн. 1–2.
• Ще про автора «Исторіи Русов» // Наше минуле. — 1918. — № 1.
• До питання про монети в Україні в XVI ст. // Наше минуле. — 1918. — № 2.
• Українська дипломатична місія в Італії. — Прага, 1941.
• Основи суспільного ладу. — Прага, 1941; Буенос-Айрес, 1949.
• Портрети в профіль. — Чикаго, 1965.
• По похилій площі. Записки журналіста і дипломата, частина 1–2. — Мюнхен, 1964–

1969.

• Їду до Арґентіни. — Вінніпег, 1971.

Найважливішим науковим твором Євгена Онацького вважається «Українська мала енциклопедія», яка складається з 8 томів. «УМЕ» була надрукована в Буенос-Айресі за сприяння УАПЦ протягом 1957–1967 рр.

• Українська мала енциклопедія. Том І (2016, «Університетське видавництво ПУЛЬСАРИ»)

В Чернігові та Глухові існують вулиці, названі на честь Євгена Онацького.

• Енріко Даміані

• Ясь О. Онацький Євген Дометійович.— Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2010. — Т. 7 : Мл — О. — С. 596—597. — 728 с. : іл. — ISBN 978-966-00-1061-1.
• Здобуття Батьківщини: життя та творчість Євгена Онацького: наук.-попул. нарис / Тамара Демченко. — Чернігів: Освітній центр, 2016. — 184 с. — 200 пр. — ISBN 979-966-340-509-8
• Бібліографія праць професора Євгена Онацького. 1917—1964 / Укл. М. Гаврилюк. — Буенос-Айрес: б. в., 1964. — 59 с.
• Онацький Євген Деметійович // Верстюк Т., Осташко Т. Діячі Української Центральної Ради. — К., 1998. — С. 140—141.
• Винар Л. Євген Онацький — чесність з нацією (1894—1979) // Український історик. — 1980. — № 01-04.
• Онацький Євген // Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж—Нью-Йорк : Молоде життя, 1966. — Т. Кн. 2, [т. 5] : Місто (продовження) — Перемиська Єпархія. — С. 1854.
• Онацький Євген // Українські письменники діаспори: Матеріали до біобібліографічного словника / Авт.-укл.: О. Білик, Г. Гамалій, Ф. -Погребенник. — К., 2007. — Част. 2.– С. 97-98.
• Онацький Євген Дометійович // Українська діаспора: літературні постаті, твори, біобібліографічні відомості / Упорядк. В. А. Просалової. — Донецьк : Східний видавничий дім, 2012. — С. 347—348. — 516 с.
• Червак Богдан. Євген Онацький — універсалізм і європейськість // Кам'янець-Подільський вісник. — 1996. — 13 січня. — С. 5.
• Підкова І., Шуст Р. Онацький Євген // Довідник з історії України. — К., 2001.
• Сеник Я. Онацький Євген // Українська журналістика в іменах, вип. 5. — Львів, 1998.
• Гавришко М. Заходи ОУН на міжнародній арені у справі «пацифікації» в Галичині у 1930 р. / М. Гавришко // Український визвольний рух: наук. зб. — Львів, 2014. — Збірник 19. — С. 174—201. — Бібліогр.: 112 назв. URI: http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/75796

• Онацький Євген Доментійович // Україна в міжнародних відносинах. Енциклопедичний словник-довідник. Випуск 6. Біографічна частина: Н–Я / Відп. ред. М. М. Варварцев. — К.: Ін-т історії України НАН України, 2016. — с.52-54
• «Українська Мала Енциклопедія» інтерактивний режим.
• Із когорти видатних українців із історичної Чернігівщини: Євген Онацький.— Український інститут національної пам'яті
• Твори Онацького на сайті діаспоріана.
• Руджеро Джузеппе // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. — Буенос-Айрес, 1964. — Т. 7, кн. XIII : Літери Риз — Се. — С. 1634-1635. — 1000 екз.
• «Українське слово»
• Спогади Євгена Онацького про дитинство
• «ЧЕСНІСТЬ 3 НАЦІЄЮ» Ю. Присяжна, Львівський національний університет імені Івана Франка
• Євген Онацький: повернення із забуття
• Євген Онацький: Кам'янецький період життя відомого глухівчанина
• Євген Онацький — борець за порозуміння
• Глухівський козак Євген Онацький