Блакитна планета

Експедиція на космічному корабелі прямує до Венери. Командир корабля Петро Петрович, інженер Ігор Підгайний та астроботанік Надія Смеречанська на ракеті «Мрія» під час першої експедиції до сусідньої планети потрапили в небезпечну ситуацію, вони втратили управління над ракетою та ледве не загинули, коли наблизилися до Сонця. Під час порятунку загинув командир корабля, а Надія та Ігор протягом тривалих місяців летіли в ракеті у невідомому напрямку, допоки Ігор не зумів розібратися з електронною обчислювальною машиною та взяти керування кораблем у свої руки. А згодом їм вдалося приводитися на невідомій блакитній планеті, яка виявилася Землею віддаленого майбутнього. Ігор та Надія потрапили у світ переможного комунізму, на планету, перетворену на райський сад, де всі народи живуть у мирній сім'ї й лише злісні марсіани-імперіалісти плекають надію захопити Землю иа встановити на ній свій суспільний устрій. Але високі технології, громадське управління економікою та досягненнями науки й техніки, відкритість, чесність почуттів та вчинків у новому світі, успішно протистоять спробам марсіан завоювати Землю. Ігор навіть здійснює вдалу спробу атаки на табір марсіан, які висадилися в Гімалаях, з метою звільнення вмдатного земного вченого Саджера. Він, який воював свого часу на фронтах Другої світової війни в ХХ столітті, майже самотужки знищив весь ворожий табір, після чого на Марсі робітники підняли повстання, тому капіталістам — колишнім вихідцям із Землі — потрібно було прожити свої останні дні. Але ці тривожні часи не змогли вгамувати спрагу пізнання нового світу для Ігоря та Надії, кожен з яких поряд з вивченням та дослідженням також здобули своє особисте щастя, закохавшись у майбутньому світлому та затишному світі[1].

Вперше надрукований частинами 1960 року на сторінках журналу «Знання та праця». Наступного року роман знову передрукували частинами, цього разу на сторінках журналу «Наука і життя». У 1961 році світ побачив і перший російськомовний переклад «Блакитної планети» (рос. Голубая планета), який вийшов двома частинами в ризькому російськомовному журналі «Наука і техніка» (переклад версії надрукованої в журналі «Знання та праця», з першого розділу й до розділу «Підводне місто» включно). У 2016 році Станіслав Борін вперше переклав романросійською мовою повністю, а в 2018 році світ побачив альтернативний російськомовний переклад В. Спіринського.

• «Блакитна планета» (видання) на сайті «Лабораторія Фантастики» (рос.)
• «Блакитна планета» (про роман) на сайті «Лабораторія Фантастики» (рос.)