Рига

Рига лежить на південному березі Ризької затоки Балтійського моря, на Ригавській рівнині Приморської низини. Історичний центр Риги розмістився на правому березі Даугави, приблизно за 10 кілометрів від місця впадання річки в Ризьку затоку. Природний рельєф цього місця — піщана рівнина, розташована на висоті 1-10 м над рівнем моря.

Клімат у Ризі визначається близькістю моря — помірно теплий і вологий. Літо відносно прохолодне й хмарне (середня температура повітря в липні 16,9 °C; середня кількість опадів — 85 мм). Зими порівняно теплі, із частими відлигами (середня температура в січні −4,7 °C, відлига наступає приблизно 10 разів на місяць). Сніжний покрив утворюється в середині грудня й зберігається до середини березня. Приблизно 40 % днів у році бувають хмарними, кількість опадів становить 630—670 мм на рік.

Панорама з Даугави на Старе Місто

Територія Риги становить 307,17 км² , у тому числі:

• Житлова площа 67,00 км² (21,8 %)
• Промислова площа 52,45 км² (17,0 %)
• Вулиці й дороги 24,64 км² (8,0 %)
• Парки 57,54 км² (19,0 %)
• Водойми 48,50 км² (15,8 %)

Археологічні знахідки[3] на території Риги свідчать про те, що населене місце тут існувало вже в XII столітті. У гирлі річки Рідзене , що впадає в Даугаву, у районі сьогоднішньої площі Альберта, існувало розширення, так зване Ризьке озеро. Місце було зручним для гавані, тому в його околицях утворилися поселення місцевих племен — куршів і лівів.

Наприкінці XII століття, коли німецькі торговці почали розширювати й зміцнювати ареал своєї діяльності на східному березі Балтійського моря, тут з'явилися й хрестоносці. Їхній перший проводир єпископ Бертольд загинув у битві біля ризької Стародавньої гори. Із записом цієї події літописцем Індрикисом уперше в літописах з'являється слово «Рига». Наступний єпископ, Альберт фон Буксгевден, в 1201 році перебирається з Ікшкиле в Ригу, і після переговорів з місцевими лівами приступає до будівництва укріпленого поселення біля Ризького озера. Так 1201 рік стає офіційним роком утворення Риги. Уже в 1202 році тут з'являються перші колоністи — німецькі бюргери. Поступово Рига стає базою агресії проти місцевих балтійських народів. В XIII столітті в Ризі розцвітає торгівля, і місто стає одним з найважливіших посередників між заходом і сходом.

Аж до XVI століття не припиняються розбіжності про права влади в місті між самими рижанами — єпископом, орденом Меченосців (пізніше Лівонський орден) і ризькими бюргерами, час від часу переростаючи в збройні зіткнення.

У результаті Лівонскої війни (1558—1583), після розпаду Лівонскої держави, в 1581 році Рига потрапляє в підпорядкування Польщі. Пізніше, під час війни між Польщею й Швецією (1600—1629), в 1621 році, після завзятого опору Ригу завойовують шведи, і місто стає адміністративним центром приналежної Швеції частини Балтії. Початок XVIII століття ознаменовано Північною війною (1700—1721), у якій Росія й Швеція борються за панування на Балтійському морі. У підсумку, після довгої облоги й епідемії чуми, в 1710 році Рига попадає у владу Росії.

У 1783–1796 роках Рига була центром Ризького намісництва Російської імперії.

У другій половині XVIII століття в Ризі стрімко розвивається промисловість, німецькі гільдії втрачають своє монопольне положення в промисловості й торгівлі. В XIX столітті Рига стає одним з головних портових міст Російської імперії й важливим залізничним вузлом. Територія Риги в другій половині XIX — початку XX століття збільшується в 10 разів, і кількість жителів в 1913 році в 80 разів перевищує цей показник на початок XVIII століття. Рига стає другим за величиною містом у західній частині Росії після Санкт-Петербурга.

Переломний пункт у розвитку Риги наступає в 1915—1917 р., коли з початком Першої світової війни Рига стає прифронтовим містом. З Риги в середню частину Росії разом із промисловими підприємствами були евакуйовані приблизно 200 000 робітників і членів їхніх родин.
На завершальному етапі Першої світової війни з'являється можливість створення незалежної Латвійської Республіки, що у складній політичній ситуації й була проголошена 18 листопада 1918 року. У Латвії почалася визвольна війна, під час якої, протягом 1918—1919 р., при зміні трьох різних політичних режимів Ризі наноситься важка втрата. Після серпня 1920 року розорена Рига стає столицею настільки ж розореної Латвійської Республіки. У 20-ті — 30-ті роки XX сторіччя Рига розвивається, стаючи не лише торговельним центром, так і центром розвитку промисловості (легкої й харчової) та культури.

17 червня 1940 року в Ригу ввійшли радянські танки, Радянський Союз окупував Латвію. Під час Другої світової війни сильно постраждала стара частина міста, був зруйнований порт і залізничні вузли. Після війни Рига стає одним із найбільших центрів західної частини Радянського Союзу, де відповідно до планів індустріалізації розвивалася як легка промисловість, так і важливі підприємства військово-промислового комплексу. Місто було також центром Балтійського військового округу.

Для забезпечення знову створених підприємств робочою силою почалося масове переселення жителів з інших республік Радянського Союзу, у результаті чого кількість жителів у Ризі в період з 1950 р. по 1980 р. зросло в сім разів.

Під час відновлення суверенітету Латвії Рига стає центром руху Atmodas («Пробудження»). У січні 1991 року жителі Латвії збиралися на ризьких барикадах, щоб протистояти можливому вторгненню військових сил СРСР.

• XI—XII ст. — перші лівські поселення на території Риги.

• 1198 — у «Хроніці Лівонії» вперше згадується «Рига».
• 1201 — лівонський єпископ Альберт фон Буксгевден засновує місто Ригу площею 5,5 га біля річки Ридзене.
• 1207 — єпископ Альберт стає васалом німецького короля Филлипа й розподіляє землі лівів між орденом і церквою, одержуючи третину володінь, у тому числі Ригу.
• 1210 — курши оточують Ригу, спалюють багато подвір'їв, однак, зайняти Ригу їм не вдається.
• 1212 — Єпископ Альберт укладає договір про торговельні та військові зв'язки з Полоцьким князем.
• 1215 — у Ризі відбувається перша руйнівна пожежа.
• 1225—1226 — Ризі надано права міста Готланд (Вісбю), засновується міська ратуша й місто здобуває свій герб.
• 1229 — Рига підписує торговий договір зі Смоленським князем.
• 1282 — Рига приєднується до Ганзейського союзу торговельних міст Північної Німеччини.
• 1293 — відбувається велика пожежа, що знищила пів міста. Ризька ратуша видає перші будівельні правила, що забороняють будівництво дерев'яних будинків.
• 1297—1330 — війна між Лівонським орденом і містом Рига, у результаті якої для ордена будується новий замок за міськими стінами.
• 1352 — у Ризі засновується Мала гільдія (або гільдія Св. Іоанна), що поєднує міських ремісників.
• 1354 — у Ризі засновується Велика гільдія, що поєднує міських купців.
• 1357 — у Ризі відкривається перша аптека — Ратушна аптека.
• 1360 — цех ризьких золотих справ майстрів затверджує свій статут.
• 1386 — засновується латвійське братерство розносників вина й пива.
• 1412 — ризька ратуша повторно забороняє «не німцям» варити й продавати пиво, а селянам торгувати за міськими стінами.
• 1481—1494 — чергова війна між Ригою й орденом, у результаті якої Рига присягає на вірність магістрові ордена Вальтеру фон Плеттенбергу. Попри це, місто зберігає відносну незалежність.
• 1521 — у Ризі починається реформістський рух.
• 1524 — у Ризі відкривається перша публічна бібліотека.

Між прихильниками реформації й католиками починаються сутички, так звані «Іконні погроми», під час яких розгромлені кілька ризьких церков.

• 1535 — магістр Ливонського ордена надає Ризі право віросповідання.
• 1558—1583 — Ливонська війна. Рига входить до складу Польсько-Литовського королівства.
• 1561—1581 — Ризі королем Максиміліаном II надано статус вільного міста.
• 1581 — Ригу підкорює король Польщі Стефан Баторій. Договір передбачає збереження в Ризі торговельних привілеїв, свободи віросповідання й автономію самоврядування.
• 1584—1589 — календарні безладдя, які переростають у війну між міською ратушею й гільдіями.
• 1588 — Н. Моллін у Ризі відкриває першу друкарню.
• 1600—1629 — Польсько-шведська війна.
• 1621 — Рига здається шведському королю Густаву II Адольфу й переходить у підпорядкованість Швеції.
• 1631 — у Ризі відкривається перша гімназія, у якій можуть навчатися «не німці».
• 1634 — у Ризі починає діяти перша мануфактура — лісопильня Рутгера Нідергоффа.
• 1656—1661 — Московсько-шведська війна; в 1656 році московський цар Олексій Михайлович оточує місто, однак зайняти його не вдається.
• 1662 — у Ризі побудований перший централізований водопровід.
• 1683 — у Ризі видається перша латиська абетка.
• 1698 — у Ризі надрукована перша Біблія латиською мовою в перекладі Е. Глюка.

• 1700—1721 — Північна війна. З початком війни Видземський генерал-губернатор наказує спалити передмістя.
• 1709 — Ригу оточує московське військо, облога триває дев'ять місяців. У місті починається голод.
• 1710 — починається епідемія чуми (Велика чума), у якій умирають приблизно 50 % жителів Риги. Рига капітулює та її займає російський цар Петро Перший.
• 1731 — утворена Ризька губернія.
• 1721 — після укладення Ништадтського мирного договору Рига входить до складу Російської імперії. На честь цієї події відкривається перший публічний парк — Кайзердарзс (Царський ліс).
• 1733 — у Ризі починається будівництво першої закритої каналізаційної мережі.
• 1733 — у Ризі створюється перший міський музей Риги.
• 1782 — у Ризі відкривається перший самостійний театр.

• 1803 — у Ризі починає працювати перша міська лікарня.
• 1810 — починає працювати засулаукська мануфактура.
• 1812 — з наближенням армії Наполеона до Риги, підпалюються ризькі передмістя. Підпал передмість викликає значний збиток і збурювання рижан. У результаті генерал-губернатор М. Г. Ессен був знятий з посади.
• 1816 — засновується Комітет ризької біржі.
• 1830 — у ризький порт із Любека прибуває перший пароплав «Oscar».
• 1841 — починає діяти порцелянова фабрика Кузнєцова.
• 1852 — у Ризі починає курсувати кінний омнібус.
• 1861 — завершується будівництво залізничної лінії Рига — Дінабург; у Ризі відкривається залізничний вокзал. Засновується Ризький політехнікум.
• 1862 — засноване Ризьке гімнастичне товариство — перша спортивна організація в Латвії.
• 1857—1863 — зносяться оборонні вали, і створюється Кільце бульварів.
• 1868 — засноване Ризьке Латиське Товариство, починається рух національної самосвідомості латишів.
• 1869 — засноване суспільство взаємної допомоги робітників. Починає працювати Російсько-Балтійський вагонний завод.
• 1882 — у Ризі починає рух перший кінний трамвай. Під'єднано перші 54 телефонних абоненти.
• 1894 — починає працювати завод «Фенікс».
• 1896 — у Ризі демонструються перші кінофільми. Побудовано перший шестиповерховий будинок (нині — це вулиця Лачплеша, 17).
• 1897 — у Ризі починає діяти перша водонапірна вежа.
• 1898 — у Ризі відкривається Електротехнічний завод (пізніше «ВЕФ»).

• 1905 — у Ризі починаються робочі безладдя, що переростають у криваві сутички з поліцією й військами. Відкрито Ризьку електростанцію.
• 1907 — Російсько-Балтійський вагонний завод приступає до випуску перших автомобілів.
• 1910 — ризький завод «Моторс» починає будівництво літаків.
• 1912 — у Ризі починає працювати перша радіотелеграфна станція, відкривається Ризький Зоологічний сад.
• 1915 — промислові підприємства евакуюються з Риги, тому що наближається фронтова лінія Першої світової війни. З підприємствами в Росію їде приблизно 200 000 робітників і членів їхніх сімей. Німецька армія оточує Ригу.
• 1917 — Німецькі війська займають Ригу. У місто прибуває німецький імператор Вільгельм II.
• 1918 — у Ризі, у приміщенні Другого міського театру 18 листопада проголошена Латвійська Республіка.
• 1919 — Рига переживає зміну трьох різних політичних режимів. У січні в Ригу вступає червона армія, у травні місто знову окупують німці, а в липні в Ригу входить Латиська армія. У жовтні почався наступ бермондтців на Ригу, 11 жовтня бермондтці розгромлені на підступах до Риги.
• Відкриваються Латвійський університет, Академія мистецтв, Консерваторія, Латвійський національний театр і Національна опера.
• 1920 — 1 травня в Ризі відкривається перше засідання зборів Сатверсме.
• 11 серпня 1920 підписаний мирний договір між Латвією й Радянською Росією.
• 1922 — у Ризі відкривається автобусний рух, заснований ботанічний сад.
• 1923 — у Ризі в майстерні Поштового, телеграфного й телефонного керування починається виробництво перших телефонних апаратів.
• 1924 — у Ризі на Державній електротехнічній фабриці починається випуск перших радіоприймачів, починають звучати радіопередачі.
• 1925 — затверджений герб Риги. Передачі починає латвійське радіо.
• 1930 — у Ризі відкривається Центральний ринок.
• 1931 — у Ризі відкривається завод грамплатівок «Bellacord — Electro».
• 1935 — у Ризі відкритий пам'ятник Волі.
• 1936 — відкриття Братнього цвинтаря в Ризі.
• 17 червня 1940 року — Ригу окупує Радянська Червона армія, підставою чому послужив пакт Молотова — Ріббентропа від 23 серпня 1939 року.
• 1941 — Ригу окупували німецькі війська; зруйновані Ратуша, будинок Чорноголових, спалена вежа церкви Св. Петра. Рига стає центром рейхскомісаріату «Ostland».
• 1944 — Ригу знову окупує радянська армія.
• 1945 — у Ризі відкривається рух по новому Понтонному мосту й відновлюється електропостачання від Кегумськой ГЕС.
• 1947 — у Ризі починає курсувати тролейбус.
• 1954 — починає трансляції Ризька телевізійна студія.
• 1957 — виходить перший номер газети «Ригас Балсс» («Голос Риги»). Закінчено будівництво першого в Ризі висотного будинку — «Будинок Колгоспника» (тепер будинок Академії Наук). Відкрито Жовтневий (тепер Кам'яний) міст через Даугаву.
• 1963 — побудована Ризька кіностудія. Ригу відвідує перший космонавт СРСР Юрій Гагарін. Побудовано перший у Радянському Союзі дизельний поїзд.
• 1969 — у Ризі лютує ураган, Даугава виходить із берегів і місцями затопляє місто.
• 1972 — відкрита перша автомагістраль Рига — Юрмала.
• 1974 — починає діяти аеропорт «Рига». Ризька ГЕС починає виробляти електроенергію, а Латвійське телебачення починає кольорові передачі.
• 1976 — у Ризі відкривається рух через Московський (тепер Острівний) міст. Побудовано театр Дайлес.
• 1978 — у Ризі закінчується будівництво Будинку печатки й здається в експлуатацію готель «Латвія». Уперше проходять Дні театру.
• 1981 — у Ризі відкривається рух через Горьківський міст (тепер Вантовий міст).
• 1987 — Ригу відвідує Генеральний секретар КПРС СРСР Михайло Горбачов.
• 1988 — починається рух національного відродження з метою відновлення незалежності Латвії.
• 04.05.1990 — проголошена Декларація «Про відновлення незалежності Латвійської Республіки».
• 1991 — у січні жителі Латвії збираються в Ризі на барикадах, щоб протистояти можливому вторгненню військових сил СРСР.
• 21.08.1991 — Латвія проголошує себе незалежною Латвійською Республікою.
• 1994 — Ригу відвідує з візитом президент США Білл Клінтон. З Латвії виводиться армія Російської Федерації.
• 1998 — історичний центр Риги включений у перелік охоронюваних об'єктів ЮНЕСКО.

• 2003 — Рига приймає фестиваль Євробачення.

Ратуша, 1600

Рига в 1650 (Малюнок Йоганна Крістофа Бротце)

В літописах 1210 року згадуються старійшини міста Риги, що представляють інтереси жителів міста[4]. Невідомо, коли була створена перша ратуша, однак в 1225 році, коли Рига мала договори, у цьому брали участь члени ратуші. В XIII столітті ратуша керувала містом і була законодавчою інстанцією, а в XIV столітті — і судовим органом. Ратуша одночасно розв'язувала питання оборони міста, оподатковувала, представляла інтереси рижан у зовнішньополітичних питаннях, містила договори й призначала посланників. Однак у рішенні найважливіших і надзвичайних питань більша роль усе ще належала зборам громадян Риги — комуни. У першій половині XIII століття ратмани обиралися строком на один рік, наприкінці століття вже сама ратуша стала призначати спадкоємців на свої посади. Посада ратмана фактично стала довічною.

Після підпорядкування Риги королю Польщі й Литви Стефану Баторію (1581) права ратуші були обмежені.

Наприкінці XVI століття загострилися розбіжності між ризькою ратушею й гільдіями у відношенні права керувати містом. Кульмінація настала під час так званих «Календарних хвилювань» (1584–1589), однак ратуші вдалося зберегти свої позиції. Розбіжності знову спалахнули в першій половині XVII століття, коли Рига перебувала в підпорядкуванні Швеції, і гільдіям удалося одержати підтримку Швеції.

Перейшовши під владу Російської імперії (1710), Рига стала губернським, а після реформи 1783 року — ризьким місницьким адміністративним центром, управління яким поручалося генерал-губернаторові. Однак ратуша, що представляє також інтереси німецького дворянства, намагалася зберегти свій вплив у Ризі, що їй зі змінним успіхом вдавалося до 1889 року. В 1870 році в Росії початок реформ міських управлінь, що в 1877 році досягла й Риги. Була створена міська дума, міська управа й проведені вибори міського глави.

Під час незалежної Латвійської Республіки (1918—1940) Рига офіційно була визнана столицею Латвії (1931), містом керувала міська дума, а після перевороту 1934 року — призначений Кабінетом міністрів глава міста.

Під час радянської окупації в 1940 році ризьке міське управління було реорганізовано. Був створений тимчасовий Виконавчий комітет; в 1941 році місто було розділено на 4 райони з метою полегшення поліцейського нагляду й керування націоналізованим майном. Така структура збереглася й після Другої світової війни, згодом змінилося число районів та їхньої границі. Ригою керувала Рада депутатів трудящих (з 1971 року Рада народних депутатів), що обирає один раз у два роки (з 1979 року — раз у 2,5 роки). Рада своєю чергою обирав виконавчий комітет. Фактично це були чисто формальні процедури, і в керуванні містом виконувалися вказівки, видавані керівними органами СРСР.

4 травня 1990 року Верховною Радою Латвійської РСР була прийнята декларація про відновлення незалежності Латвійської Республіки. Почалася реорганізація структур державної влади й управління незалежної Латвії, у тому числі й реформа ризького міського самоврядування.
Початком цього процесу послужили прийняті Верховною Радою 15 лютого 1990 року закони про волостні, районні та міські самоврядування. Згідно із цими законами Рада народних депутатів зі свого складу обирав голову ради, його заступника й секретаря. Головою Ризької міської Ради народних депутатів був обраний представник Латвійського Народного Фронту Андріс Тейкманіс. Саме, Ризька міська Рада народних депутатів під керівництвом А.Тейкманіса прийняла рішення про використання історичного герба й прапора міста, таким чином, символічно відновивши наступність історичних традицій міста.

Одночасно відбувалися величезні зміни в житті міста й у роботі структурних підрозділів самоврядування, пов'язані зі зміною форм власності й змінами у формуванні бюджету міста.

Закон від 10 червня 1992 року «Про самоврядування столиці Латвії міста Риги» кардинально змінив систему міського самоврядування. Головним розпорядницьким органом Риги стала Ризька Дума в складі 60 депутатів. 30 депутатів думи були обрані зі складу Ризької міської ради, а кожна районна рада — обирала ще 5 думців. Президія й виконавчий комітет Ради народних депутатів були ліквідовані, натомість була сформована міська управа в складі 11 осіб. Головою Ризької міської Думи був обраний Андріс Тейкманіс. Замість районних виконавчих комітетів були створені районні управи, очолювані районними виконавчими директорами.

26 серпня 1993 року Ризька Дума прийняла рішення «Про реформу ризького самоврядування», у якому Сейму було запропоновано створити в Ризі однорівневе самоврядування з одним розпорядницьким органом — Ризькою думою в складі 60 думців. 19 травня 1994 року Сейм прийняв закон, відповідно до якого 29 травня 1994 року на виборах у самоврядування була обрана Ризька Дума.

У Ризі було створено однорівневе самоврядування — Ризька Дума в складі 60 депутатів. Головою Думи був обраний Маріс Пургайліс. Було сформовано 11 постійних комітетів:

• Фінансовий комітет;
• Комітет міського розвитку;
• Комітет охорони середовища;
• Комітет соціальних питань;
• Комітет комунальних і житлових питань;
• Комітет освіти, справ молоді й спорту;
• Комітет з питань безпеки й порядку;
• Комітет зі справ майна й приватизації;
• Комітет зі справ транспорту й повідомлення;
• Комітет зі справ культури, мистецтва й релігії;
• Комітет зі справ іноземців й осіб без громадянства.

Функції виконавчої влади виконує виконавчий директор Ризької Думи, заступниками якого є директори департаментів (міського розвитку, майна й фінансів). У районах функції управління здійснюють призначені Ризькою Думою управи, якими керують директори. Структуру районних управ формують шість відділів, районні комісії й комісії управи, а також районні відділи управління і департаментів Ризької Думи.
9 березня 1997 року відбулися вибори самоврядування. Головою Ризької думи був обраний Андріс Берзіньш. 5 травня 2000 року А. Берзіньш був затверджений Президентом міністрів, і вже 9 травня головою Ризької Думи був обраний Андріс Аргаліс.

У порівнянні з Думою попереднього скликання, структура складу нової Думи змінилася. Дума зі свого складу обирає голову й двох його заступників. Змінилася кількість постійних комітетів Думи. Тепер їх 9 (немає більше Комітету безпеки й порядку й Комітету зі справ іноземців й осіб без громадянства). Голови комітетів утворять Ризьку міську управу. Ризька Дума наймає на посаду виконавчого директора, якому підпорядковуються виконавчі дирекції районів і Господарський відділ Ризької Думи. 11 березня 2001 року відбулися чергові вибори самоврядування. Головою Ризької Думи був обраний Гундарс Боярс, а його заступниками Сергій Долгополов й Айварс Гунтіс Крейтусс. У порівнянні з попереднім скликанням Думи, змінилося число постійних комісій. Тепер їх знову 10 (утворений новий Комітет з питань безпеки й порядку). Замість управи Ризької Думи створена президія Ризької Думи.
У березні 2005 року відбулися чергові вибори в самоврядування Латвії. Головою Ризької думи був обраний Айварс Аксенокс (Новий час), його заступниками — Андріс Аргаліс (Народна партія), Яніс Біркс (ТБ/ЛННК) і Юріс Луянс (ЛПП). 30 серпня 2005 року Ризька дума ухвалила рішення щодо дострокового припинення депутатських повноважень Юріса Луянса. 6 вересня 2005 року заступником голови Ризької думи був обраний Алмерс Лудвікс (ЛПП). У відмінності від попередніх скликань у цей час у голови Ризької думи три заступники.

• Куфальдт Георг Фрідріх (1853—1938) — паркобудівник, садівник
• Ейзенштейн Михайло Осипович (1867—1920) — архітектор і декоратор доби модерн
• Єлизавета Юріївна Скобцова (1891—1945) — черниця Західноєвропейського екзархату руської традиції Константинопольського патріархату
• Осіс Яніс (1895—1973) — латвійський актор
• Азарх-Опалова Євгенія Емануїлівна (1900—1985) — українська акторка театру і кіно
• Ліне Велта (1923—2012) — латвійська акторка
• Улдіс Лієлдідж (1933—2019) — радянський і латвійський актор.
• Івар Калниньш (*1948) — латвійський актор
• Баскін Ілля Залманович (*1950) — радянський та американський актор
• Паркіна Тетяна Олексіївна (1952—2020) — радянська і російська актриса, співачка.
• Єлістратов Андрій Юрійович (1991—2018) — старший солдат Збройних сил України, учасник російсько-української війни.
• Арніс Ліцитіс (*1946) — радянський і латвійський актор театру і кіно.
• Петеріс Ґаудіньш (*1954) — радянський латвійський кіно- і театральний актор та режисер.

• Учені: математик і механік, що був президентом академії наук СРСР М. В. Келдиш, фізико-хімік, лауреат нобелівської премії В. Оствальд, піонер ракетної техніки Ф. А. Цандер, український науковець, фахівець з різання металів С. Рудник;
• Філософ, теоретик лібералізму І. Берлін.
• Діячі мистецтва: поетеса І.Одоєвцева, музикант Ґ. Кремер, скульптор В. І. Мухіна, кінорежисер С. М. Ейзенштейн, артист балету М.Лієпа, діяч естради гуморист А. І. Райкін, композитор Раймонд Паулс і співачка Л. Мондрус, російський актор Аркадій Цинман, художниця Джемма Скулме, письменниця Регіна Езера.
• Олег Паньків (2002-2021) - п'яниця та нероба. Живе на гроші батьків та на мізер зароблений у конторі "Adelina Call Center". Проте правильніше було б сказати — не живе, а існує, себто пропиває всі свої гроші на зіпсовану дешеву горілку з "Чарочки до свята", вживає кокс та ночує поряд з бездомними ромами на вокзалі з циганом Емілем-Щаміком-кавалером Вітею Громовим.

• Петро Карлович Радзінь — полковник Армії УНР, командувач Національними збройними силами Латвії.