Блокада Західного Берліна

Блокада Західного Берліна, Берлінська криза 1948—1949 блокада військами Радянського Союзу залізничних і автомобільних шляхів до західних секторів Берліна, що знаходилися під контролем США, Великої Британії та Франції.

Метою радянського керівництва було

«…припинення тиску на геополітичні інтереси СРСР в післявоєнній Європі» шляхом «проведення великих акцій з повного перекриття сухопутних трас, які пов'язували Берлін із західними зонами, з метою недопущення в місто нової валюти і «видавлювання» з нього союзників.» [1] «…це була боротьба за недопущення розширення західної сфери впливу. Москва прагнула не допустити утворення західнонімецької держави і його включення в західний блок. Блокада Берліна покликана була створити ситуацію, в якій СРСР міг би вести переговори по німецької проблемі з позиції сили. У разі відмови західних держав піти на серйозні політичні поступки залишалася спроба послабити їх позиції в Берліні, включивши все місто в фінансово-економічну систему радянської зони окупації» [2].
Оригінальний текст (рос.)
«пресечения давления на геополитические интересы СССР в послевоенной Европе» путём «проведение крупных акций по полному перекрытию сухопутных трасс, связывавших Берлин с западными зонами, в целях недопущения в город новой валюты и «выдавливания» из него союзников.» «Анализ действий советского руководства во время берлинского кризиса 1948-1949 годов позволяет утверждать, что для него это была борьба за недопущение расширения западной сферы влияния. Москва стремилась не допустить образования западногерманского государства и его включения в западный блок. Блокада Берлина призвана была создать ситуацию, в которой СССР мог бы вести переговоры по германской проблеме с позиции силы. В случае отказа западных держав пойти на серьезные политические уступки оставалась попытка ослабить их позиции в Берлине, включив весь город в финансово-экономическую систему советской зоны оккупации.»

Одна з перших криз холодної війни (24 червня 1948 — 12 травня 1949).

Наслідки

Головними прорахунками керівництва СРСР була недооцінка, по-перше,— рішучості західних держав в реалізації курсу на створення західнонімецької держави, а по-друге,— фінансово-економічних та військово-технічних можливостей Заходу.

Радянський Союз зазнав політичної та пропагандистської поразки під час Берлінської кризи.

Одначе Сталін ще раз показав, що при серйозному опорі його зовнішньополітичним акціям він умів відступати. Західні ж держави, погодившись на скликання Паризької сесії РМЗС у травні 1949 року, дозволили радянським лідерам «врятувати обличчя» і, за формою, домогтися деякого компромісу [2].

Див. також

Примітки

  1. Беспалов В. А. «Блокада Берлина» и продовольственный вопрос: забытые аспекты.— Вестник Балтийского федерального университета им. И. Канта. Серия: Гуманитарные и общественные науки.— С. 65.
  2. Наринский М. М. Берлинский кризис 1948-1949 гг.— Вестник МГИМО-Университета.- 2011.- № 1 (16).- С. 171.

Джерела

  • Крушинський В. Берлінська криза 1948-49 // Політична енциклопедія / редкол.: Ю. Левенець (голова), Ю. Шаповал (заст. голови). К. : Парламентське видавництво, 2011. — С. 58. — ISBN 978-966-611-818-2.
  • Кудряченко А. І. Берлінська криза 1948-1949 років — балансування на межі війни.— Актуальні проблеми всесвітньої історії: конфлікти як складова міжнародних відносин. Збірник наукових праць // Державна установа «Інститут всесвітньої історії НАН України».— К.: Фенікс.— С. 88-99.
  • Пінцак В., Онутчак О. Еволюція німецького питання у зовнішній політиці західних держав та СРСР у період Другої світової війни.— Історична панорама. Спеціальність: Історія.— 2013. - Вип. 17.— С. 107-124. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Istp_2013_17_9
  • Наринский М. М. Берлинский кризис 1948-1949 гг.— Вестник МГИМО-Университета.- 2011.- № 1 (16).- С. 162-172. (рос.)

Посилання

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.