Бодо фон Віцендорфф

1 грудня 1894 року вступив в 89-й гренадерський полк. Закінчив військове училище в Ганновері (1896). З 13 вересня 1911 року — ад'ютант 76-ї піхотної бригади. Учасник Першої світової війни, з 14 травня 1915 року — 1-й ад'ютант 103-ї піхотної дивізії. 19 жовтня 1915 року важко поранений і до 20 червня 1916 року знаходився в госпіталі. З 1 вересня 1918 року — 1-й ад'ютант 8-го армійського корпусу. Після демобілізації армії залишений в рейхсвері. З 1 жовтня 1919 року — комендант головної квартири командування 2-ї групи сухопутних військ, з 1 вересня 1922 по 31 липня 1925 року — командир батальйону 17-го піхотного полку. З 1 березня 1929 року — командир 6-го піхотного полку, з 1 лютого 1931 року — комендант Берліна. 31 січня 1933 року звільнений у відставку. 1 грудня 1933 року вступив у ролі вільнонайманого службовця в Імперське міністерство авіації і призначений начальником відділу LP4 Управління особового складу. 1 жовтня 1935 року прийнятий на дійсну службу в люфтваффе. З 1 серпня 1937 року начальник Центрального відділу міністерства, який 1 березня 1938 року був розгорнутий в управління. 30 листопада 1942 року остаточно звільнений у відставку.

13 грудня 1915 року одружився в Ерфурті з Каролою Елізабет Іною Августою Юлією Анною фон Ранцау (1887–1940), найстаршою сестрою лейтенанта Гайно фон Ранцау. Віцендорфф разом з дружиною похований у спільній могилі в Штансдорфі.

• Фанен-юнкер (1 грудня 1894)
• Фенріх (18 жовтня 1895)
• Другий лейтенант (18 квітня 1896)
• Лейтенант (1899)
• Оберлейтенант (14 червня 1906)
• Гауптман (13 вересня 1911)
• Майор (27 січня 1908)
• Оберстлейтенант (1 жовтня 1923)
• Оберст (1 травня 1928)
• Генерал-майор (1 грудня 1931)
• Генерал-лейтенант запасу (31 січня 1933)
• Генерал-лейтенант (1 жовтня 1935)
• Генерал авіації запасу (1 жовтня 1937)
• Генерал авіації (1 лютого 1939)

• Столітня медаль
• Орден Корони (Пруссія) 4-го класу
• Залізний хрест 2-го і 1-го класу
• Медаль «За відвагу» (Гессен)
• Орден Грифа, лицарський хрест
• Хрест «За військові заслуги» (Мекленбург-Шверін) 2-го і 1-го класу
• Орден Генріха Лева 4-го класу
• Орден Білого Сокола, лицарський хрест 2-го класу
• Орден дому Саксен-Ернестіне, лицарський хрест 1-го класу з мечами
• Хрест «За заслуги у війні» (Саксен-Мейнінген)
• Почесний хрест (Шварцбург) 3-го класу з мечами
• Хрест «За військові заслуги» (Австро-Угорщина) 3-го класу з військовою відзнакою
• Нагрудний знак «За поранення» в чорному
• Хрест «За вислугу років» (Пруссія) (1919)
• Орден Святого Йоанна (Бранденбург), почесний лицар
• Почесний хрест ветерана війни з мечами
• Медаль «За вислугу років у Вермахті» 4-го, 3-го, 2-го, 1-го і особливого класу (40 років)
• Хрест Воєнних заслуг 2-го і 1-го класу з мечами
• Орден Хреста Свободи 1-го класу з дубовим листям і мечами (Фінляндія; 25 березня 1942)
• Німецький хрест в сріблі (7 грудня 1942)

• Zur Erinnerung an meine Dienstzeit 1936-1942, Selbstverlag, 1942

• Залесский К.А. Люфтваффе. Военно-воздушные силы Третьего рейха. М.: Яуза-Пресс, 2005, ISBN: 5699137688
• Patzwall K., Scherzer V., Das Deutsche Kreuz 1941-1945, Geschichte und Inhaber Band II, Verlag Klaus D. Patzwall, Norderstedt, 2001, ISBN 3-931533-45-X
• Rangliste des Deutschen Reichsheeres, Hrsg.: Reichswehrministerium, Mittler & Sohn Verlag, Berlin 1930, S. 110