Болото Петро Осипович

Болото Петро Осипович (22 червня 1909, Байдівка — 9 жовтня 1966, Гірське) — учасник німецько-радянської війни 1941-1945 років, Герой Радянського Союзу. Народився 22 червня 1909 року в селі Байдівка (нині Старобільського району Луганської області, Україна) в родині українського селянина. До початку німецько-радянської війни працював гірничим майстром на шахті 1-2 «Гірська».

Петро Осипович Болото
Народження 22 червня 1909(1909-06-22)
Байдівка, нині Старобільський район Луганської області, Україна
Смерть 9 жовтня 1966(1966-10-09) (57 років)
Гірське, нині Попаснянський район Луганської області, Україна
Країна  СРСР
Приналежність Російська імперія →  СРСР
Роки служби 1941—1948
Партія КПРС
Звання  Старший лейтенант
Війни / битви

Німецько-радянська війна:

Нагороди

З 1941 року — радянський військовик. Учасник Сталінградської битви, перший номер розрахунку протитанкової рушниці 84-го гвардійського стрілецького полку 33-ї гвардійської стрілецької дивізії 62-ї армії Сталінградського фронту[1].

Згідно з повідомленням, опублікованим у газеті «Червона Зірка» (число за 13 серпня 1942 року), Петро Болото та троє інших радянських військових провели успішний бій на пагорбі в районі станиці Клєтська[2]. За наведеними у газеті даними, військовики змусили розвернутися близько 15 танків, а також підбили п'ятнадцять машин. Зіткнення військовиків із бронетехнікою джерело пояснює так:

В районі Клєтської, на одній із ділянок фронту, група німецьких танків і броньовиків прорвалась у наше [радянських військ] розташування. Два розрахунки гвардійців-бронебійників залягли на пагорбі. Вони не отримували наказу відійти і залишалися на рубежі, допоки не були відрізані від своєї частини.

Оригінальний текст (рос.)
В районе Клетской, на одном из участков фронта, группа немецких танков и броневиков прорвалась в наше расположение. Два расчета гвардейцев-бронебойщиков залегли на холмике. Они не получали приказа отойти и оставались на рубеже, пока не были отрезаны от своей части.

Удостоєний звання Героя Радянського Союзу із врученням ордена Леніна і медалі «Золота Зірка» (Указ Президії Верховної Ради СРСР від 5 листопада 1942 року)[3].

Після завершення Сталінградської битви брав участь у просуванні Червоної Армії на захід, зокрема у боях за українські та білоруські терени. Учасник штурму Берліна.

Гвардії старший лейтенант Петро Болото звільнився в запас у 1948 році[2]. Мешкав у місті Гірське, нині Луганська область.

Помер 9 жовтня 1966 року. На честь Петра Болота на будівлі школи в селі Байдівка встановлено меморіальну дошку[2][4]. Ім’я військовика також викарбувано на обеліску героїв німецько-радянської війни у місті Луганську.

Зовнішні зображення
Повідомлення про нерівний бій під станицею Клєтська у газеті "Червона Зірка"

Примітки
  1. Болото Пётр Осипович. www.warheroes.ru (рос.). Процитовано 10 лютого 2017.
  2. Болото Петро Осипович - Енциклопедія Сучасної України. esu.com.ua (ua). Процитовано 10 лютого 2017.
  3. Указ Президиума Верховного Совета СССР ««О присвоении звания Героя Советского Союза начальствующему и рядовому составу Красной Армии» от 5 няобря 1942 года // Ведомости Верховного Совета Союза Советских Социалистических Республик : газета. — 1942. — 7 ноября (№ 40 (199)). — С. 3.
  4. Офіційний сайт Байдівської ЗОШ І-ІІ ст. - Історія школи. baydivka.at.ua. Процитовано 10 лютого 2017.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.