Бондарчук Олег Вікторович
Оле́г Ві́кторович Бондарчу́к (24 лютого 1979 — 29 серпня 2014) — солдат Збройних сил України.
Бондарчук Олег Вікторович | |
---|---|
Солдат | |
| |
Загальна інформація | |
Народження |
24 лютого 1979 Широка Дача |
Смерть |
29 серпня 2014 (35 років) Новокатеринівка |
Поховання | Кривий Ріг |
Військова служба | |
Роки служби | 2014 |
Приналежність | Україна |
Вид ЗС | Збройні сили |
Формування |
«Кривбас» |
Війни / битви | |
Нагороди та відзнаки | |
Короткий життєпис
Проживав у місті Кривий Ріг. Закінчив Інгулецький технікум. Працював у цеху з ремонту рухомого складу «ІнГЗК». Мобілізований у травні 2014 року.
Солдат, стрілець-санітар, 40-й батальйон територіальної оборони «Кривбас».
Загинув при виході колони з Іловайська «гуманітарним коридором» на дорозі поміж селом Новокатеринівка та хутором Горбатенко. 3 вересня 2014 р. тіло Олега Бондарчука разом з тілами 96 інших загиблих у Іловайському котлі привезено до дніпропетровського моргу. 16 жовтня 2014-го тимчасово похований на Краснопільському цвинтарі Дніпропетровська, як невпізнаний Герой.
Перебував у списку зниклих безвісти. Упізнаний за експертизою ДНК серед похованих під Дніпропетровськом невідомих героїв АТО.
1 грудня 2015 року воїна перепоховали у Кривому Розі, на Алеї Слави Інгулецького кладовища.
Нагороди та вшанування
За особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі під час російсько-української війни, відзначений — нагороджений:
- 25 квітня 2016 року — орденом «За мужність» III ступеня (посмертно);[1]
- відзнакою міста Кривий Ріг «За Заслуги перед містом» 3 ступеня (посмертно);
- на будинку, де проживав Віктор, відкрито меморіальну дошку його честі.[2]
Примітки
- Указ Президента України від 25 квітня 2016 року № 170/2016 «Про відзначення державними нагородами України»
- Меморальна дошка на честь Бондарчука Олега Вікторовича. krogerc.info. Архів оригіналу за 16 січня 2017. Процитовано 15 січня 2017.