Бонч-Бруєвич Михайло Олександрович

Миха́йло Олекса́ндрович Бонч-Бруєвич (*21 лютого 1888, Орел — †7 листопада 1940) — російський радіоінженер, зробив великий внесок у розвиток радіотехніки СРСР.

Бонч-Бруєвич Михайло Олександрович
Народився	9 (21) лютого 1888[1] Орел, Російська імперія[2]
Помер	7 березня 1940(1940-03-07)[2] (52 роки) Ленінград, РРФСР, СРСР[2]
Поховання	Богословське кладовище
Країна	Російська імперія  СРСР
Діяльність	інженер, викладач університету
Галузь	радіоелектроніка
Alma mater	Миколаївське інженерне училище
Науковий ступінь	доктор технічних наук
Знання мов	російська
Заклад	Nizhny Novgorod State Technical Universityd
Членство	Російська академія наук і Академія наук СРСР
Медіафайли у Вікісховищі

Народився в місті Орел. З 1922 — професор Московського вищого технічного училища, в 1932 — професор Ленінградського інституту зв'язку.

Член-кореспондент АН СРСР (з 1931).

В 1916—19 Бонч-Бруєвич організував радіолампове виробництво в Радянській Росії. В 1918—29 очолював радіолабораторію в Нижньому Новгороді, яка розв'язала багато проблем в галузі радіомовлення, далекого радіозв'язку на коротких хвилях і в конструюванні нових систем радіоламп. За завданням В. І. Леніна Бонч-Бруєвич в 1922 збудував першу у світі потужну (12-кіловатну) радіомовну станцію ім. Комінтерну. В 1924—30 під керівництвом Бонч-Бруєвича було вивчено особливості поширення коротких радіохвиль, розроблено короткохвильові спрямовані антени і збудовано короткохвильові лінії далекого радіозв'язку. Крім того, Бонч-Бруєвич вивчав ультракороткі хвилі з метою їх практичного застосування, зокрема в галузі радіолокації.