Боре Ангеловський

Боре Ангеловський (мак. Боре Ангеловски; 25 лютого 1944(19440225), Велес, Північна Македонія — 14 червня 2009, там само) — македонський актор, режисер, сценограф, перекладач. Один із лідерів альтернативного театрального мистецтва Македонії в часи Югославії. Засновник Молодіжної Драматичної Студії «Театарот Чекорі — Скоп'є», підготував понад 300 македонських акторів. Прихильник творчості ірландського драматурга Семюела Беккета.

Боре Ангеловський
Народився 25 лютого 1944(1944-02-25)
Велес, Велес, Македонія
Помер 14 червня 2009(2009-06-14) (65 років)
Велес, Велес, Македонія
  • гострий інфаркт міокарда
  • Діяльність актор
    Нагороди та премії

     Боре Ангеловський у Вікісховищі

    Біографія

    Нар. у часи становлення нової македонської національної ідентичності. У рідному місті з дитинства брав участь у театральних виставах. Тоді ж пережив юнацьке захоплення творчістю Миколи Гоголя. 1959 — член професійної трупи Народного театру м. Велес. У 1960-тих роках стає лауреатом театральних конкурсів Югославії, захоплюється мистецькою філософією ірландця Семюела Беккета. Тоді ж у Велесі (1965) поставлено виставу Беккета «Чекаючи на Годо» — переклад п'єси, режисура, сценографія, костюми належали Боре Ангеловському.

    Проте вже 1967 театр у Велесі закрито. А. береться за створення аматорської Молодіжної драматичної студії, в якій поставив, зокрема, виставу Ежена Іонеско «Король помер» (1970). Також ставить твори російських поетів О. Блока та С. Єсеніна.

    Найбільшої слави зажив після переїзду до столиці Македонії — міста Скоп'є. Там при Будинку культури створив театр «Чекорі», в якому впровадив творчі принципи велеської молодіжної студії: «тотальна» участь членів трупи в режисурі, сценографії, створенні реквізиту та костюмів. Крім того, намагався популяризувати творчість молодих драматургів із рідного міста Велес. Хоча працював також і з класикою (Вольтер, Чехов тощо).

    Створив цілу акторську школу: Мімі Таневська, Лазе Манасков, Вериця Ристевська, Лупчо Тодоровський-Упа, Ева Аманатиду, Кеті Дончевська-Ілик тощо (всього понад 300 акторів).

    З 2000-го року славетний театр втратив державну підтримку, але працював безкоштовно, без жодної винагороди, зберігши аматорську трупу.

    Помер 2009 від серцевого нападу — три дні після останньої прем'єри. Хворів на діабет.

    Джерела

    This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.