Борка Павичевич

Борка Павичевич
Народилася 5 червня 1947(1947-06-05)
Котор, СФРЮ[1]
Померла 30 червня 2019(2019-06-30) (72 роки)
Белград, Сербія
Країна  СФРЮ
 Сербія та Чорногорія
 Сербія
Місце проживання Белград
Діяльність драматург, журналістка, культурна активістка
Alma mater Університет мистецтв (Белград)d
Знання мов сербська
Партія Movement of Free Citizensd
Нагороди
IMDb ID 5975547

Борка Павичевич (серб. Борка Павићевић; нар. 5 червня 1947 — пом. 30 червня 2019) — сербська діячка культури, драматург і театральна режисерка. Її також характеризували як «белградського драматурга, ліберального та пацифістського інтелектуала»[2].

Життєпис

Народилася Борка Павичевич в чорногорському місті Котор в 1947 році в родині Вуко Павичевича, професора етики на факультеті філософії Белградського університету[3] і його дружини Соні.

Коли їй був один рік, сім'я переїхала до Белграда. Тут Борка закінчила школу і вступила до Белградської десятої гімназії. Потім продовжила освіту в Академії театру, кіно, радіо і телебачення, закінчивши в 1971 році факультет драматичного мистецтва. У 1976 році на цьому ж факультеті закінчила магістратуру.

Ательє 212

Протягом десяти років Борка Павичевич була драматургом в театрі Ательє 212. Потім заснувала в 1981 році театр «Нове сензибилности» при Белградському пивоварному заводі. З 1984 по 1991 роки вона брала участь у мистецькому русі KPGT (Kazaliste Pozoriste Gledalisce Teatar). Працювала драматургом і художнім керівником Белградского драматичного театру, поки її не звільнили в 1993 році через політичні погляди.[4] Також вона працювала в БІТЕФ (Београдски интернационални театарски фестівал), була співзасновником громадської організації Белградский круг. Також Борка працювала газетним оглядачем та журналістом, мала свою колонку в газеті «Сьогодні».

Громадська діяльність

Борка Павичевич заснувала в 1994 році Центр дезактивації культури (Центар за културну деконтаминацију), присвячений катарсису, де було організовано більше 5000 заходів, виставок, акцій протесту і лекцій. Вона є однією з підписанток декларації Руху громадянського опору (Покрета грађанског відсічі) в 2012 році і співавтором книги «Белград, мій Белград» («Београд, мој Београд»).

Борка Павичевич була прихильником лібералізму і пацифізму. Удостоєна багатьох нагород, включаючи премію Отто Рене Кастільо за політичний театр (2000 рік), премію Хіросіми За мир і культуру (2004 рік), премію Osvajanje slobode Фонду Маї Маршичевич Тасич (Maja Maršićević Tasić, 2005 рік) і премію Routes Award Європейського фонду культури (2009/2010 роки). Також нагороджена французьким орденом Почесного легіону (2001 рік).

Особисте життя та смерть

Жила в Белграді. Була одружена з адвокатом з прав людини Ніколою Баровичем (Нікола Баровић)[5], у шлюбі народився син Йован (Јован). Померла Борка Павичевич 2019 року на 73-у році життя.[6]

Примітки
  1. Freebase Data Dumps — Google.
  2. Slpašak, Svetlana (1997). The war started at Maksimir: hate speech in the media: content analyses of Politika and Borba newspapers, 1987–1991. Media Center. с. 53.
  3. Borka Pavićević, pozorišni reditelj — Večiti sam buntovnik
  4. Nikčević, Tamara (2013). Kratka istorija kulturnog trovanja. Vreme (Serbian). Процитовано 27. 5. 2014..
  5. Advokat Nikola Barović
  6. Preminula Borka Pavićević. CZKD.

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.