Братерський Микола Феліксович
Микола Феліксович Братерський-Станкевич (24 грудня 1898, Київ — 7 липня 1956, Київ) — радянський український актор театру і кіно. Заслужений артист УРСР (1949).
Микола Феліксович Братерський | ||||
---|---|---|---|---|
![]() | ||||
Народився |
24 грудня 1898 Київ | |||
Помер |
7 липня 1956 (57 років) Київ | |||
Поховання | Байкове кладовище | |||
Громадянство |
![]() | |||
Діяльність | актор | |||
IMDb | ID 0105516 | |||
Нагороди та премії | ||||
|
Біографія
Народився 1898 року в Києві. Закінчив театрально-інструкторські курси в Києві (навчався у В. Сладкопевцева). Працював у трупах П. К. Саксаганського, М. К. Садовського, в 1924—1956 роках (з перервами) — актор Київського українського драматичного театру імені І. Франка.
Жив у Києві. Помер 7 липня 1956 року. Похований на Байковому кладовищі.
Син — харківський скульптор Тарас Братерський (нар. 1926), онука — кінознавець, завідувачка кафедри кінознавства Київського національного університету театру, кіно і телебачення імені І. К. Карпенка-Карого Марина Братерська-Дронь (нар. 1958).

Могила Миколи Братерського
Фільмографія
- «Джальма» (1928) — Петро Козолуп;
- «Вітер з порогів» (1929) — Степан, молодий лоцман;
- «Життя в руках» (1930) — робітник;
- «Колективістична весна» (1930; короткометражний) — голова комітету незаможників;
- «Моє» (1934);
- «Митько Лелюк» (1938) — польський полковник;
- «Вершники» (1939) — Оверко Половець, зрадник, син Мусія;
- «Кубанці» (1939) — Василь Митрич;
- «Ескадрилья № 5» (1939) — полковник;
- «Маяк» (1942);
- «Як гартувалася криця» (1942) — в епізоді;
- «Веселка» (1943) — Петро Гаплик, староста
- «Педагогічна поема» (1955) — в епізоді;
- «Море кличе» (1955) — Андрій Петрович, бригадир.
Посилання
- Братерський Микола на сайті IMDb (англ.)
- Фільмографія (kino-teatr.ru) (рос.)
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.