Браянт Дженнінгс
Браянт Дженнінгс (англ. Bryant Jennings; 25 вересня 1984, Філадельфія, Пенсільванія, США) — американський професіональний боксер, що виступає у важкій ваговій категорії.
Браянт Дженнінгс англ. Bryant Jennings | |
---|---|
{{{підпис}}} | |
Загальна інформація | |
Прізвисько | Бай-Бай (англ. By-By) |
Громадянство | США |
Народився |
25 вересня 1984 (37 років) Філадельфія, Пенсільванія, |
Проживання | Філадельфія, Пенсільванія, |
Alma mater | Benjamin Franklin High Schoold |
Вагова категорія | Супер важка |
Стійка | Правша |
Зріст | 191 см |
Розмах рук | 213 см |
Професіональна кар'єра | |
Перший бій | 26 лютого 2010 |
Останній бій | 13 липня 2019 |
Боїв | 28 |
Перемог | 24 |
Перемог нокаутом | 14 |
Поразок | 4 |
Нічиїх | 0 |
Професіональна кар'єра
На професійному рингу Брайант дебютував 26 лютого 2010 року.
Провів 11 рейтингових поєдинків з маловідомими суперниками. 21 січня 2012 року переміг за очками непереможного співвітчизника Моріса Байрома (13-0-1) і завоював титул чемпіона штату Пенсильванія. Поєдинок з Байромом вийшов досить складним для Дженнінгса, оскільки Брайант дізнався про суперника і дату поєдинку менш ніж за тиждень до бою.
24 березня 2012 року Дженнінгс вийшов на ринг з колишнім чемпіоном світу за версією WBO білорусом Сергієм Ляховичем (25-4). Бій пройшов за переваги Дженнінгса, який точними ударами розбивав обличчя Ляховича, і в перерві між 9 і 10 раундом за порадою лікаря кут білоруса зняв свого боксера. Дженнінгс достроково технічним нокаутом переміг іменитого суперника.[1]
16 травня 2012 завоював титул чемпіона США за версією USBA, перемігши співвітчизника Стіва Коллінза (25-1-1). У вересні 2012 року Дженнінгс нокаутував у першому раунді Кріса Коваля (25-9).
8 грудня 2012, Дженнінгс вийшов на ринг з досвідченим боксером з Тонга, Бауї Тупо (22-2). Бій вийшов одним з найважчих на той момент в кар'єрі американця. У третьому раунді Дженнінгс побував на настилі рингу, але падіння було викликано не ударом, а тим що Дженнінгс послизнувся і удар припав побіжно по тім'ячку. Рефері не зафіксував нокдаун. Весь залишок часу третього раунду Тупо дуже агресивно наступав. У четвертому раунді Дженнінгс знову перехопив ініціативу, а в п'ятому раунді довгою серією нокаутував Тупо.
Здобувши у 2012 році 5 перемог 27 грудня 2012 року Дженнінгс був удостоєний премії «Проспект року» за версією журналу «Sports Illustrated».
14 червня 2013 року Брайант зустрівся з міцним російським боксером Андрієм Федосовим. Федосов витримував атаки Дженнінгса, але Брайант почав більш акцентовано атакувати росіянина. Через гематоми над оком Федосова поєдинок довелося припинити після 6 раунду. Дженнінгсу була присуджена перемога технічним нокаутом, хоч Федосов був на ногах і не був враженим в бою.[2]
25 січня 2014 року в бою зустрілися два непереможних проспекта — американець Дженнінгс (17-0, 9КО) і поляк Артур Шпилька (18-0, 12КО). Перевага в класі була відчутною, і Дженнінгс з легкістю переграв поляка, нокаутувавши його менш ніж за хвилину до кінця десятираундового поєдинку. Шпілька побував у нокдаунах у 6 і 10 раундах.[3]
26 липня 2014 року Дженнінгс завоював статус офіційного претендента на титул чемпіона світу за версією WBC, здобувши перемогу розділеним рішенням над кубинцем Майком Пересом.[4] Але команда чемпіона світу за версіями WBA Super, WBO і IBF Володимира Кличко запропонувала йому контракт на бій, і Браянт погодився, втративши статус претендента.
25 квітня 2015 року на арені Медісон-сквер-гарден, Нью-Йорк відбувся бій Браянт Дженнінгс - Володимир Кличко. Бій видався напруженим і тривав усі 12 раундів. Кличко діяв переважно джебом, йому не вдалося ні разу надіслати Дженнінгса у нокдаун, а у 10 раунді з чемпіона було знято очко за утримання. Але Кличко отримав перемогу одностайним рішенням суддів, завдавши Дженнінгсу першої поразки.[5]
19 грудня 2015 року Дженнінгс вийшов на бій за звання тимчасового чемпіона WBA проти кубинця Луїса Ортіса. Події на ринзі нагадували гойдалку, перевага переходила від одного боксера до іншого, але у 7 раунді Дженнінгс пішов уперед і пропустив потужний лівий аперкот від Ортіса, опинившись у важкому нокдауні. Браянт зумів підвестися, але кількох секунд і пропущених американцем ударів вистачило рефері для зупинки бою. Ортіс переміг технічним нокаутом, а Дженнінгс зазнав другої підряд поразки і першої дострокової.[6]
18 серпня 2018 року в бою за вакантний титул чемпіона NABO Дженнінгс зустрівся з інтернаціональним чемпіоном IBF німецьким боксером українського походження Олександром Димитренко. У 4 раунді Димитренко вдалося надіслати Дженнінгса у нокдаун, але надалі він виглядав помітно втомленим, і Дженнінгс став переважати у кількості і точності ударів. У 8 раунді після лівого бокового американця німець взяв коліно. Після продовження бою Димитренко, пропустивши пару ударів, знов опустився на канвас. В 9 раунді, пропускаючи велику кількість ударів, Димитренко отримав аперкот і опинився в нокдауні, змусивши рефері зупинити бій не починаючи відлік.[7]
18 січня 2019 року Дженнінгс втратив титули, програвши технічним нокаутом у 12 раунді непереможному колумбійцю Оскару Рівасу (25-0, 17КО). Браянт намагався увесь матч триматися на дистанції від небезпечного колумбійця, але у 12 раунді після затяжної атаки Ріваса опинився в нокдауні, а після продовження бою і нової серії ударів Ріваса рефері зупинив бій.[8]
Примітки
- Дженнингс победил супертяжеловеса Ляховича техническим нокаутом. Стартовая страница Беларуси. 21.by (рос.). Процитовано 24 грудня 2019.
- iSport.ua (15 червня 2013). Дженнингс одолел Федосова. iSport.ua. Процитовано 24 грудня 2019.
- Дженнингс остановил Шпильку (видео) - Мировой бокс - Новости бокса - BOXNEWS.com.ua. www.boxnews.com.ua. Процитовано 24 грудня 2019.
- Брайант Дженнингс победил Майка Переса. BoxingNews Украина (ru-RU). 27 липня 2014. Процитовано 24 грудня 2019.
- Кличко победил Дженнингса по итогам всех раундов. Буквы. Процитовано 24 грудня 2019.
- Ортис нокаутировал Дженнингса. СПОРТ.UA (рос.). Процитовано 24 грудня 2019.
- Дженнингс апперкотом нокаутировал Димитренко, поднявшись с нокдауна (Видео). Телеграф (рос.). Процитовано 24 грудня 2019.
- Ривас - Дженнингс. Видео брутального нокдауна. Телеграф (рос.). Процитовано 24 грудня 2019.