Бретонське королівство

Бретонське королівство (брет. Rouantelezh Breizh; фр. Royaume de Bretagne) — феодальна держава, що існувала в середині IX — початку X століть на території півострова Бретань.

Мапа королівства Бретань між 845 та 867 роками

Нашестя вікінгів у 9-у і 10-у століттях до Бретані.

Бретонське королівство було створено у 851 році внаслідок угоди між Еріспое (король Бретані 851-857) і королем Західного Франкського королівства Карлом II Лисим в Анже, восени 851 року. Зеніту своєї могутності королівство досягло за правління Саломона (король у 857—874), який приєднав до королівства західну частину Анжу, Котантен і Авранш.

Однак, після вбивства останнього Гурваном і Паскветеном, країна поринула до громадянської війни. Брат Паскветена, Ален I Великий (король у 874-907), був останнім королем краю[1]. По його смерті в 907 році, Бретань потрапила під владу правителів Нормандії, але виборовши незалежність у 930-х роках, стала герцогством, і фактично незалежною державою аж до 1532 року, коли Бретань було остаточно приєднано до Франції.