Бретонська мова

Брето́нська мова (самоназва: Brezhoneg, Brezoneg[4][5]) — кельтська мова бритської підгрупи індоєвропейської мовної сім'ї[5][6]. Вельми близька до валлійської, особливо до корнської і споріднена з галльською мовами[7].

Бретонська мова
Brezhoneg
Мапа поширення бретонської мови впродовж сторіч
Поширена в  Франція
Регіон Бретань
Носії бл. 270 000[1][2]
Писемність латиниця
Класифікація

Індоєвропейська сім'я

Кельтська мовна родина
Бритська група
Офіційний статус
Офіційна регіональна мова[3]
Регулює Ofis Publik ar Brezhonegd
Коди мови
ISO 639-1 br
ISO 639-2 bre
ISO 639-3 bre

Бретонською мовою говорять на північному заході Франції в Нижній Бретані — переважно в департаменті Фіністер (брет. Penn ar Bed) і на заході департаментів Кот-д'Армор (брет. Aodoù-an-Arvor) і Морбіан (брет. Mor-bihan)[5][2].

Сильний вплив французької мови протягом декількох століть викликало в бретонській появу низки ознак, що не відзначаються в острівних кельтських мовах — зокрема, в інших бритських. З цих рис у фонетиці: огублені голосні /y/ та /œ/; велика кількість носових голосних; увулярний звук /ʁ/. У граматиці: система складних і надскладних імен; наявність артиклів; запозичення з французької продуктивних суфіксів, наприклад, -ans, -aj, -er. Французька мова вплинула і на синтаксис. За французьким зразком побудовані слова, що позначають спорідненість людей: tad-kaer — фр. beau-père «тесть» тощо. В цілому вплив французької мови на бретонську цілком не вивчено[8].

Бретонську мову іноді називають «армориканська бретонська мова», що походить від старої назви півострова Бретань — Ар(е)морика[5].

Лінгвогеографія

Ареал і чисельність
Число носіїв бретонської мови у відсотковому відношенні за регіонами Бретані (2004)

Станом на початок XXI століття бретонська мова перебуває під загрозою зникнення: більшість носіїв — літні люди, і мова недостатньо активно передається молодшому поколінню. До того ж бретонська не є офіційною мовою Бретані, й у державних установах використовується французька; бретонською говорить головним чином сільське населення. Незважаючи на це, нею видається письменство: як діалектами КЛТ, так і ванським, ведуться радіо- і телепередачі. За даними TMO-Fañch Broudic 2007 року, число активних носіїв мови — 206 тис. чол., що складає 5 % від населення Бретані. За оцінками початку 1990-х років, бретонською мовою володіло близько 250 тис. осіб старше 15 років, тоді як 1983 року — 615 тис. чол. Майже всі вони говорили і французькою мовою; число осіб, що володіли тільки бретонською, невідомо, але навряд чи перевищувало 1 % від наведеного числа[5]. За даними онлайн-довідника Ethnologue, 2013 року кількість носіїв бретонської мови складало 206 тис. чоловік[2].

Приблизна кількість мовців у 2010—2015 роки:

ОбластьНаселенняКількість носіїв[9]Відсоток мовців від загального населення
Нижня Бретань1,3 млн185 00014,2 %
Centre Ouest Bretagne112 00020 00020 %
Trégor-Goelo127 00025 00020 %
Pays de Brest370 00040 00011 %
Pays de Cornouaille320 00035 00011,5 %
Pays de Lorient212 00015 0007,3 %
Pays de Vannes195 00011 0005,5 %
Pays de Guingamp76 00012 00017 %
Pays de Morlaix126 00015 00012 %
Pays de St Brieuc191 0005 0003 %
Pays de Pontivy85 0006 5008 %
Pays d'Auray85 0006 5007,6 %
Верхня Бретань1,9 млн20 0002 %
Pays de Rennes450 0007 000
Атлантична Луара1,3 млн
Pays de Nantes580 0004 0000,8 %
Загальна 4,56 млн 216 000 4,6 %

Соціолінгвістичні відомості
Двомовний дороговказ у місті Ванн

Один з труднощів, що стоїть перед ентузіастами відродження бретонської мови — існування щонайменше трьох різновидів правопису: KLTG, або «об'єднаний» правопис (peurunvan, чи Zedacheg — за прийнятим у ньому диграфом zh, що означає z в діалектах КЛТ і h у ванському діалекті); «університетський» (skolveurieg), що існує в двох видах для діалектів КЛТ і ванського діалекту; та «міждіалектний» (etrerannyezhel), заснований на етимологічному принципі і близький до правопису Ж.-Ф. Ле Ґонідека.

Літературна мова укладена у XIX столітті на основі діалектів групи КЛТ (переважного леонського), проте не всі його норми було вироблено. Більшість носіїв мови не володіє літературною мовою і говорить діалектами[5].

Викладання бретонською мовою здійснюється в мережі приватних шкіл «Діван» (diwan). З 1994 року за законом Тубона, прийнятим з метою захисту французької мови від зовнішнього впливу, держава фінансує виключно франкомовні школи[10]. Інший спосіб збільшення числа носіїв мови — програма «Div Yezh» («Дві мови») в державних школах, яка була запущена 1979 року[11]. Інша програма під назвою «Dihun» («Пробудження») була запущена 1990 року для двомовного навчання в церковних школах[12]. 2018 року 18 337 школярів (близько 2 % усіх школярів Бретані) відвідували школи «Diwan» або школи з програмами «Div Yezh» чи «Dihun»[13]. Це число збільшувалося щороку. 2007 року близько 5000 повнолітніх відвідували курси бретонської мови[13].

Зростання відсотка дітей, які вивчають бретонську мову в школах:

РікКількістьВідсоток від загального числа школярів Бретані
200510 3971,24 %
200611 0921,30 %
200711 7321,38 %
200812 333± 1,4 %
200913 0771,45 %
201013 4931,48 %
201114 1741,55 %
201214 7091,63 %
201315 3381,70 %
201415 840
201516 345
201617 024
201717 748
201818 3372 %

Відсоток дітей, які вивчають бретонську мову в школах, за департаментами (2008)[14]:

Департамент ! Відсоток
Фіністер4,71 %
Морбіан4,3 %
Кот-д'Армор2,86 %
Іль і Вілен0,71 %
Атлантична Луара0,29 %

Популяризатором мови виступає бретонський музикант Денез Пріжан — виконавець традиційної музики в жанрах «gwerz» («голосіння») і «Kan ha diskan» («танцювальна пісня»), доповнених сучасними мотивами. Також відомою співачкою, що виконує пісні бретонською мовою, є Сесіль Корбел.

Діалекти
Діалекти бретонської мови

Бретонська мова складається з 4 основних діалектів:[5][2]

  • корнуайський (kerneveg, французькою — cornouaillais, не слід плутати з kernewek — самоназва корнської мови), на якому говорить 41 % усіх носіїв, поширений в околицях міста Кемпер;
  • леонський (leoneg, французькою — léonard) — діалект району Бро-Леон (брет. Bro Leon, фр. Pays de Léon) на півночі Фіністера; найближчий до сучасної літературної бретонської мови;
  • треґ'єрський (tregerieg, французькою — trégorrois) — діалект області Треґор (брет. Landreger, фр. Tréguier);
  • ванський (gwenedeg, французькою — vannetais) — діалект району міста Ванн; ванським діалектом говорить усього 16 % носіїв мови.

Діалекти бретонської мови можна розділити на дві групи: перша охоплює корнуайський, леонський, треґ'єрський діалекти (об'єднуються скороченням КЛТ); друга — ванський діалект. Однією з основних рис поділу діалектів є постановка наголосу: наголос ставиться на передостанній склад в КЛТ і на останній — у ванському діалекті. Обидві групи досить сильно відрізняються одна від одної і носії КЛТ погано розуміють ванський діалект. Найдавніші ознаки діалектного членування бретонської мови (зміна положення наголоси в КЛТ) відносяться до X—XI століть; остаточне утворення діалектів у центрі і на північному сході області, де поширена бретонська мова, відноситься до XII—XIV століть, на півночі — до XV—XVI століть. Ванський діалект остаточно склався до XV—XVI століть, інші ж — XVII століття.[5]

Усередині кожного діалекту є регіональні та місцеві особливості, виходячи з яких виділяються окремі говори. Ванський діалект умовно можна розділити на дві групи говірок: верхньованську і нижньованську. Найкраще вивчено відмінності у фонетиці, значно гірше — в морфології; відмінності у синтаксисі майже не вивчено.[15]

Писемність

Писемність бретонської мови та її діалектів ґрунтується на латинському алфавіті — насамперед, на його французькому різновиді[5]; таким чином, частина звуків має спільні з французькими позначення.

Сучасний бретонський алфавіт[6]:

ABCHC'HDEFGHIJKLMNO PRSTUVWYZ
abchc'hdefghijklmno prstuvwyz
  • Букви x і q у бретонський алфавіт, на відміну від французького, не входять[6].
  • Диграф c'h позначає [x], а ch — [ʃ]; eu позначає [œ][5].
  • Диграф zh залежно від діалекту читається або як z, або як h.
  • Носові голосні передаються за допомогою ñ[5].
  • Букви з діакритикою — é, è, ê, î, ī, ñ, ū, ô тощо — вважаються додатковими і до основного алфавіту не входять[6]. У деяких джерелах букви é, ê, ñ, ù і т. д. включаються в основний алфавіт, однак, так як слова з цих букв не починаються, до алфавіту входять тільки їх малі різновиди[7].

«Університетська» орфографія 1955 року зблизила правописи діалектів КЛТ і ванського[5].

Старий бретонський алфавіт: A B K D E F G GW H CH C'H I Y J L M N O P R S T U V W Z.

Історія мови

Давньобретонський період відноситься до VIII—XI століть н. е. Бретонці переселилися до земель сучасної Франції в другій половині V століття з півдня Британії, звідки їх витіснили набігами англосакси. Ще IX століття бретонці займали весь півострів від гирла Луари на півдні та до району Мон-Сен-Мішель на півночі. В наступні століття межі поширення бретонської мови пересунулися на захід. Докладні відомості про бретонську мову датуються середньобретонським періодом (з XI століття, пам'ятки з XIV ст. — до цього часу збереглися лише глоси в латинських трактатах й ономастика (власні імена)). До IX століття вплив романських діалектів на бретонську мову був незначним; за середньобретонської доби (середина XI століття — середина XVII століття) посилюється вплив французької мови. Словниковий склад у великому обсязі поповнюється запозиченнями з французької мови; він також впливає на граматичну будову бретонської. Бретонська мова перебувала під тиском французької упродовж майже всієї своєї історії. Початок новобретонського періоду пов'язується з виходом 1659 року граматики Ж. Монуара. На початку XIX століття Ж.-Ф. Ле Ґодінек почав пуристичні реформи, спрямовані на «рекельтизацію» бретонської мови[8].

У Середньовіччі існувала багата бретонська література, її традиція припинилася лише XVII століття. Не маючи офіційного статусу після втрати автономії Бретані, бретонська мова збереглася головним чином серед сільського населення, натомість у містах французька мова стала повністю переважати вже з XVIII століття. Проповідницька діяльність бретонською мовою почалася досить рано. Повсюдну освіту в Бретані було введено тільки XIX століття, однак її здійснювали виключно французькою, а бретонську мову було повністю заборонено. Водночас XIX століття піднялася хвиля зацікавленості до вивчення бретонської мови і фольклору, важливу роль в якій зіграв Ж.-Ф. Ле Ґонідек, який вважається творцем сучасної бретонської літературної мови[8].

Протягом XIX і XX століть французька політика тривалий час була спрямована на витіснення бретонської мови. Деяке відродження бретонської мови мало місце за окупації Франції німецькими військами під час Другої світової війни (а саме в 1940—1944 роках); в наступні роки викладання бретонської мови з боку уряду або обмежувалося однією годиною на тиждень (так званий Закон Дексона 1951 року), або не мало майже ніякої підтримки (в 1970—1980 роках бретонську мову в середніх школах вивчали тільки 5 % учнів[5]).

Лінгвістична характеристика

Голосні

Літературний різновид має наступний склад вокалізму: /i/, /y/, /e/, /œ/, /ɛ/, /a/, /ɔ/, /o /, /u/. Кожен з голосних, за винятком короткого /ɔ/, може бути як довгим, так і носовим. Довгота пов'язана з ознакою сили / слабкості наступного за гласним приголосного. Голосний може бути довгим тільки в ударному складі перед коротким (слабким) приголосним: kador [k’a:dor] «стілець». Перед довгим (сильним) приголосним голосний буде коротким: yaouank [j'owank] «молодий». У ненаголошених складах зустрічаються тільки короткі голосні; в деяких діалектах у безударному складі з'являється редукований голосний [ə] (шва). Окрім того, у бретонських голосних є протиставлення за ступенем підйому (нижній, середній, верхній) і огубленості[16].

Протиставлення відкритих /ɛ/ / /ɔ/ і закритих /e/ / /o/ відзначається тільки під наголосом[16].

Часто зустрічається контактна назалізація голосних, яка виникає під впливом сусіднього носового приголосного: tomm /tõm/ «гарячий»[16].

Приголосні

У фонетичному складі бретонської мови представлено наступні приголосні за МФА[17]:

Губні Ясенні Середньопіднебінні Задньоязикові 
Гортанні
Носові m n ɲ ŋ
Зімкнено-проривні p b t d c ɟ k g
Щілинні f v [[Глухий ясенний 
фрикативний|s]] z
 ʃ ʒ x h
Апроксиманти j ɥ w
Бічні l ʎ
Дрижачі r

Для низки діалектів[18][19] описаний контраст приголосних за ознакою «сили»: «сильні» (fortes) дзвінкі зімкнено-проривні протиставляються «слабким» (lenes), глухі завжди вважаються сильними; сонанти також контрастивної за цією ознакою. Система приголосних літературного варіанта така ж, як в діалектах КЛТ[8].

В абсолютному виході слова (синтагмі) можуть стояти тільки глухі приголосні; в інтервокальному положенні (між двома голосними) — тільки дзвінкі: mat /mat/ «хороший» — mat eo /ma:deo/ «Він хороший»[16].

Перед передньоязичними голосними помітна палаталізація зімкнених приголосного: kik /k'ik'/ «м'ясо»[16].

У групах приголосних виду «дзвінкий + глухий» відбувається уподібнення (асиміляція), при якому сильнішим виявляється другий з двох розташованих поруч приголосних: addeskiñ /at 'teskĩ/ «вивчати», проте в правопису це не ніяк зображається[16].

Консонантий стрій бретонської мови істотно відрізняється за діалектами. Так, у низці діалектів (першою чергою ванському) існує сегмент [ɦ]; у багатьох діалектах [r] реалізується як [ʀ] або [ʁ]. У ряді ванських діалектів існує також глухий увулярний [χ][20]. Існують діалекти, де в число приголосних входять глухі сонанти на зразок [l̥][21]. У деяких північних діалектах присутній особливий спірант, що позначається [vh] і відрізняється від звичайного [v] більшою тривалістю і інтенсивністю виголошення.

Наголос

Наголос у бретонській мові —— силовий; падає на передостанній склад, хоча є деякі винятки (стягнення). У ванському діалекті наголос падає на останній склад[16]. У цьому діалекті зберігся архаїчний тип просодики, успадкований від давньобретонської мови, в діалектах КЛТ — наголос перейшов на передостанній склад на початку середньобретонської доби[22].

Морфонологія

У бретонській мові найвідмітнішим видом морфологічних чергувань є початкові мутації; вони нерідко виявляються єдиним показником роду — так, наприклад, леніція після артикля відбувається у іменників ж. р. однини і м. р. множини: ar g-kador «стул» (ж. р. одн.), ar d-tud «народ» (м. р. мн.). Правила мутацій, узагалі, схожі з валлійськими; вони можуть відрізнятися навіть у межах одного діалекту[23].

Для літературної мови властиві такі види мутацій[23]:

  1. щілинні: k — c'h, p — f, t — z;
  2. сильна: g — k, b — p, d — t;
  3. м'яка: k — g, p — b, t — d, g — c'h, b — v, d — z, m — v;
  4. змішана: g — c'h, b — v, d — z, m — v;
  5. носова: d — n.

Утворення множини від основ на зубний приголосний викликає м'якшення: ant «борозна» — у множині anchou (t перейшло в ch)[23].

Чергування в корені під впливом голосного наростка або закінчення (переголос) стали показником множини: bran «крук» — у множині brini[23].

Морфологія

За своїм строєм бретонська — аналітична мова з деякими ознаками синтетизму, які зустрічаються в особистих формах дієслова і займенникових прийменниках. Відмінкові значення виражаються аналітичними засобами[24]. Синтаксичні значення виражаються в основному за допомогою позицій, прийменників тощо. До дієслова примикають віддієслівні прикметники (дієприкметники) і дієйменником. Займенники, числівники і прислівники виділяються так само, як й у валлійській мові. Прийменники, сполучники, родівники і частки утворюють групу службових частин мови; виділяються вигуки. Слова для уточнення місця, часу і т. ін. використовуються дуже рідко[23].

Рід

Рід (чоловічий і жіночий) виражається за допомогою мутацій у слові, які викликаються артиклем, займенником або іншим сусіднім словом; окрім цього, існує ряд приростків, які використовуються для утворення іменників жіночого роду, як, наприклад, -en і -ez: bleiz «вовк» — bleizez «вовчиця» тощо. Залежно від роду слова змінюються лише деякі числівники (див. нижче); в інших же випадках слова (зокрема прикметники) за родами не змінюються[25].

Число

Чисел в бретонській мові три: однина, двоїна і множина. Утворення форм чисел відрізняється в залежності від діалекту. Для множини зазвичай використовуються закінчення, які залежать від одухотвореності: -ed — для одухотворених іменників і дерев, -(i)où — для неживих. Крім цих закінчень, існують і інші: -i, -ier, -on, -ez, -en; деякі з них викликають переголос: bran «крук» — у множині brini. Іноді переголос сама утворює форму множини: dant «зуб» — у множині dent. Зустрічається суплетивізм: ki «собака» — у множині chas[25].

Деякі слова, що позначають парні предмети, використовують приросток «два» для утворення форми двоїни: daou-lagad «два ока»[25].

Від форми двоїни можна утворити так звану «подвійну» множину: daoulagadoù «пари очей»; це ж число можна утворити за допомогою приєднання звичайного показника форми множини до збірного іменника: dilhad «одяг» — dilhadoù «кілька наборів одягу». Від збірного поняття можна утворити іменник, що позначає окрему його частину: geot «трава» — geot-enn «травинка»; так само можна зробити і з формою двоїни — brini «круки» — brinien «окремі особини з множини воронів» — і з формою однини botez «взуття» — у множині botoù «багато предметів взуття» — botezen «окремі предмети взуття»[25].

Належність

На відміну від гойдельських мов, бретонською мовою приналежність можна висловити дієсловом am eus «мати». Крім того, належність може виражатися присвійні займенниками: va zi «мій дім» тощо. Для посилення значення приналежності до іменника може додаватися відповідне особі власника особовий займенник: va zi-me «дім мій»; з цією ж ціллю використовуються відмінювані прийменники a і de, які позначають походження і визначають іменник з певним артиклем або присвійним займенником: an ti ac'hanon «мій дім», e vreur dezhan da zi «його брат» тощо. Якщо приналежність виражається поєднанням двох сусідніх іменників, то визначальне слово без артикля стоїть першим: toenn ti «дах будинку», де toenn «дах» є визначальним; визначальне слово ti, своє чергою, може мати визначник (зокрема артикль): toenn ti an tad «дах будинку батька», toenn un ti bras «дах (якогось) великого будинку»[24].

Числівники

Система обчислення в бретонській мові — двадцятерна. Числівник unan «один» не вживається з іменниками; в цьому випадку число буде виражатися артиклем[25].

Числівники від двох до чотирьох мають рід:

  • daou baotr «два хлопчики» — div blac'h «дві дівчинки»;
  • tri mab «три сина» — teir merc'h «три дочки»;
  • pevar mevel «четверо слуг» — peder metez «чотири служниці».

В інших випадках числівники залежно від роду узгоджуваного з ним слова не змінюються[25].

Числівники бретонської мови в таблиці[26]:

1 — unan [ˈyːnɑ̃n] 21 — unan warn uɡent [ˈyːnɑ̃n warˈnyːɡɛn(t)]
2 — daou [dou̯] / div [diw] 22 — daou warn uɡent  [ˈdou̯ warˈnyːɡɛn(t)]
3 — tri [triː] / teir [tei̯r] 23 — tri warn uɡent [ˈtriː warˈnyːɡɛn(t)]
4 — pevar [ˈpɛːvar] / peder [ˈpeːdɛr] 24 — pevar warn uɡent [ˈpɛvar warˈnyːɡɛn(t]
5 — pem(p) [pɛm(p)] 25 — pemp warn uɡent [ˈpɛmp warˈnyːɡɛnt]
6 — cʼhwecʼh [xwɛːx] 26 — cʼhwecʼh warn uɡent
7 — seizh [sei̯s] 27 — seizh warn uɡent  [ˈsei̯z warˈnyːɡɛn(t)]
8 — eizh [ei̯s] 28 — eizh warn uɡent [ˈei̯z warˈnyːɡɛn(t)]
9 — nav [nao̯] 29 — nav warn uɡent [ˈnao̯ warˈnyːɡɛn(t)]
10 — dek [dek] / [deːɡ] 30 — treɡont [ˈtreːɡɔn]
11 — unnek [ˈœ̃nɛk] / [ˈœ̃nɛɡ] 40 — daou uɡent [dou̯ˈyːɡɛn] (2 x 20)
12 — daouzek [ˈdɔu̯zɛk] / [ˈdɔu̯zɛɡ] 50 — hanter kant [ˈhɑ̃ntɛr ˈkɑ̃n] («половина від 100»)
13 — trizek [ˈtriːzɛk] / [ˈtriːzɛɡ] 60 — tri uɡent [ˈtriˈyːɡɛn] (3 x 20)
14 — pevarzek [pɛˈvarzɛk] / [pɛˈvarzɛɡ] 70 — dek ha tri uɡent [ˈdɛɡ a triˈyːɡɛn] (10 + (3 x 20))
15 — pemzek [ˈpɛmzɛk] / [ˈpɛmzɛɡ] 80 — pevar uɡent [ˈpɛːvar ˈyːɡɛn] (4 x 20)
16 — cʼhwezek [ˈxweːzɛk] / [ˈxweːzɛɡ] 90 — dek ha pevar uɡent (10 + (4 x 20))
17 — seitek [ˈsei̯tɛk] / [ˈsei̯tɛɡ] 100 — kant [kɑ̃n]
18 — triwecʼh [ˈtriwɛx] (3 x 6) 200 — daou cʼhant [ˈdou̯ ˈxɑ̃n]
19 — naontek [ˈnao̯tɛk] 1000 — mil [ˈmil]
20 — uɡent [ˈyːɡɛn(t)] 2000 — daou vil [dou̯ ˈvil]
Займенник

Особисті займенники (суб'єктна форма)[27]:

Особа ОднинаМножина
1meni
2tec'hwi
3eñ (чоловічий рід)
hi (жіночий ріж)		i (ч. р.)

int (ж. р.)

Особисті займенники (об'єктна форма)[28]:

Особа Однина Множина
1 va, 'm hol, hon
2 da, 'z ho, hoc'h
3 e, hen (м. р.)

he, hec'h (ж. р.)

 Нема

Нема

В бретонській мові є три ступені вказівних займенників: «найближчі», «ближні» і «віддаленіші». Вони, крім «ближніх», вживаються з іменниками як післяйменники: an den-mañ «ця людина (найближча)» — an den-se «ця людина»[29].

У бретонській мові існують так звані займенникові прийменники, які точно передають місцезнаходження об'єкта: наприклад, em c'hichen «біля мене», a-dreñv-din «позаду мене»[29].

Перехідність і неперехідність

У бретонській мові немає чітко вираженої морфологічної межі між перехідними і неперехідних дієсловами, та багато дієслів можуть бути як перехідними, так і неперехідних залежно від контексту: наприклад, arvesti як перехідний дієслово означає «споглядати», а як неперехідний — «бути присутнім (на чомусь)»[24].

За середньобретонської доби неперехідні дієслова відмінювалися за допомогою допоміжного дієслова bezañ «бути»; у сучасній мові дедалі частіше використовується дієслово kaoud «мати», проте це все ж залежить від діалекту[24].

Дієслівний стан

У бретонській мові, як і в інших кельтських мовах, є діяльний стан дієслова (для перехідних, неперехідних, зворотних і безособових дієслів) і пасивний стан (для перехідних дієслів) з пов'язаними з ним безособовими формами, які може мати будь-яке дієслово[24].

Пасивний стан і безособове відмінювання відрізняються тим, що перший не використовується, навіть якщо вираженим є агенс. Для позначення зворотньої або взаємної дії існує частка em[24].

Способи дієслова і часи

В бретонській мові три способи: дійсний, умовний і наказовий. Дійсного способу має 4 часи дієслова, які утворюються синтетично: теперішній, імперфект, минулий і майбутній; є також ряд складних і надскладних часів, утворених аналітично (теперішній час допоміжного дієслова + дієприкметник минулого часу): перфект, давноминулий, минулий попередній і майбутній попередній. Надскладні часи будуються за схемою «перфект допоміжного дієслова + дієприкметник минулого часу». Аналітичний перфект майже витіснив минулий час — він зберігся тільки в письмовій мові[30].

В умовному способі є тільки два синтетичні часи — теперішній і минулий[30].

Бретонське дієслово має низку особливостей. Дієслова bezañ «бути» і endevout/kaout «мати» в теперішньому часі і Імперфект мають форму звичайної дії, яка позначає якісь часто повторювані дії: наприклад, Poan hor bez o labourat e-pad ar goañv «Нам важко працювати взимку»; такі речення часто супроводжуються прислівниками часу: alles «часто», bendez «щодня» тощо. Дієслово «бути» в теперішньому часі й імперфект має особливу «ситуаційну» форму, яка передає «точкове» дію в часі і просторі: Emañ klañv «Він хворий (зараз)», Emañ e Brest «Я (зараз) перебуваю в Бресті»; в поєднанні з часткою о і дієприкметником теперішнього часу «ситуаційна» форма може мати значення теперішнього тривалого часу: Emaon o vont «Я йду»[30].

Перфект будується з допоміжним дієсловом «мати» і дієприкметником минулого часу: Lennet en deus Yann al levr «Ян прочитав книгу»[30].

Дієвідмінювання
Види дієвідмін (теперішній час)[31]
Число «Безособове» «Особове» з дієсловом ober «робити» «Особове»
Однина Me a skriv «Я пишу»

Te a skriv «Ти пишеш»

Eñ a skriv «Він пише»

Hi a skriv «Вона пише»

 Skriva a ran — буквально: «Писання, яке я роблю».

Skriva a rez

Skriva a ra

 Eul lizer a skrivan — буквально: «Лист, який я пишу».

Eul lizer a skrivez

Eul lizer a skriv

Множина Ni a skriv «Ми пишемо»

C'hwi a skriv «Ви пишете»

I a skriv «Они пишут»

 Skriva a reomp

Skriva a rit

Skriva a reont

 Eul lizer a skrivomp

Eul lizer a skrivit

Eul lizer a skrivont

Безособова форма Skriva a reer Eul lizer a skriver

«Безособове» відмінювання зобов'язане своєю назвою незмінній формі дієслова; підмет передує дієслову (присудку). «Особове» відмінювання використовується у тому випадку, коли прямий додаток передує дієслову; словозміна в дієслівній формі вказує на особу[31]. Елемент a походить від відносного займенника[28].

Часи і способи, утворені синтетично
Дійсний спосіб[28]
Число Особа Теперішній час Імперфект Минулий час Майбутній час
Однина 1

2

3

 -an(n)

-ez (-es)

—

 -an(n)

-ez (-es)

-e

 -iz (-is)

-jout

-az (-as)

 -in

-i

-o

Множина 1

2

3

 -omp

-it (-et)

-ont

 -emp

-ec'h

-ent

 -zomp (-jomp)

-joc'h (-jot)

-zont (-jont)

 -imp (-fomp)

-ot (-fet)

-int (-font)

Безособова форма -er -ed -jod -or
Умовний спосіб[28]
Число Особа Теперішній час Минулий час
Однина 1

2

3

 -f, -z, -j, -ch, -en

-fez (-fes)

-fe

 -jen

-jes

-je

Множина 1

2

3

 -femp

-fec'h

-fent

 -jemp

-jec'h

-jent

Безособова форма -fed -jed
Наказовий спосіб[28]
Число Особа Словозміна
Однина 1

2

3

 —

—

-et

Множина 1

2

3

 -omp

-it (-et)

-ent (-ent)

Безособова форма — —
Заперечення

В бретонській мові дієслівне заперечення багато в чому схоже з французьким. Воно виражається циркумфіксом ne … ket — це склалося за новобретонську добу. Частка ket може бути замінена на інші негативні частинки: mui «більше», morse «ніколи», ebet «ніхто» тощо[31]

У деяких діалектах першого негативного слово ne часто опускається; інфінітив має особливу негативну форму chom hep, себто дослівно «залишатися без», яка ставиться після слова, до якого вона належить[31].

Вигуки

Вигуки склалися на основі різних частин мови; найближчою за змістом до вигуків є категорія вигуку в прикметниках, яка утворюється шляхом приєднання показника -(h)et (-at): Gwanat den! «Яка слабка людина!»[31]

Словотвір

У словотворенні найбільше розвинена суфіксація. Деякі суфікси було запозичено з французької: наприклад, -ans від фр. -ance. Деякі суфікси утворюють імена жіночого (-ek, -enti, -iz тощо) або чоловічого (-ded, -der й ін.) роду; деякі суфікси можуть бути використані для утворення імен як жіночого, так і чоловічого роду — це, наприклад, приросток -erez, який утворює імена діячів жіночого роду, але абстрактні імена чоловічого роду: kaozerez «говоруха» (жіночий рід) — kaozerez «говоріння, розмова» (чоловічий рід)[32].

Є словоскладання: menez-tan «вулкан» — від menez «гора» і tan «вогонь»[32].

Прикметники можуть бути субстантивовані і при цьому мати форму числа[32].

Синтаксис

З розвитком аналітизму дієслово в бретонській мові набуло складну складову форму, яка власне виступає як аналітична форма дієслова: дієслівне ім'я + відносна частка a/e + допоміжне дієслово ober «робити». Речення з порядком слів VSO (присудок — підмет — прямий додаток) є відносно нейтральним: Klask a ra Yann ul levr «Ян бачить книгу»[33].

Фінітне дієслово у невідносній формі може стояти на початку, якщо воно стоїть у наказовому способі або якщо речення є відповіддю на питання[33].

Порядок слів OVS з винесенням дієслівного імені на початок речення виділяє дію: Klask ul revr a ra Yann «Бачить книгу Ян»[33].

Зі взаємним розташуванням дієслова і підмета пов'язано вживання різних видів дієвідмінювання:

  • коли підмет передує дієслову, то вживається «безособове» дієвідмінювання: Ar vugale a gar o zad «Діти люблять свого батька» (SVO)[33];
  • коли підмет, виражений іменником, слідує за дієсловом, вживається «особисте» відмінювання з дієсловом «робити»: Deskouez a ra an tan avel «Вітер віщує вогонь» (VSO)[33];
  • Якщо дієслову передує додаток, а підмет не виражено ні займенником, ані ім'ям, то особа діяча виражається словозміною в дієслові: Va zad a garan — дослівно: «Мій батько, якого я люблю» (OV)[33].

У негативних реченнях порядок слів зазвичай буде SVO з обов'язковим погодженням дієслова: Ar vugale ne welont ket o zad «Діти не бачать свого батька»[33].

Як і в інших кельтських мовах, в бретонском широко використовується інфінітив. У сучасній мові інфінітив з артиклем може бути підметом і доповненням; він може вживатися як заміна фінітного дієслова в окличних, спонукальних і деяких інших видах речень. Інфінітивні звороти, які часто використовувалися за середньобретонської доби, наразі майже зникли[33].

Частини складного речення з'єднуються за допомогою сполучників і сполучних слів. Зазвичай за сполучником слідує відносна дієслівна частка e: … had e kouezhas «… і він упав», … peogwir e varvas «… тому що він помер»; винятками є сполучники hogen «але» і rak «так як» — вони потребують іншого порядку слів: … rak e vam a varvas «… так як його мати (яка) померла», але не … rak e varvas e vamm. Після сполучників ma (mar) «якщо» і pa «коли» частка e не вживається[34].

Запозичення

Найдавніші запозичення з латинської мови з'явилися в бретонській до переселення предків бретонців на материк: abostol (від лат. apostolus) тощо. Після появи бретонців на півострові Бретань було запозичено такі слова, як mank («однорукий» — від лат. mancus), kab («голова» — від лат. caput) тощо[34].

Деякі запозичення мають численні похідні — наприклад, від kemmañ «змінювати» (від лат. cambio) можна утворити kemmaden «зміна», kemmadur «зміна», kemmas «змінний» і т. ін.[34]

З XII—XIII століть починаються запозичатися французькі слова. Нині число запозичень з французької дуже велике і навіть перевищує число питомо бретонських слів; у діалектах, якими говорять на границі з франкомовною зоною, число запозичень з французької дещо вище[15].

Приклади слів
  • Degemer mat — Ласкаво просимо;
  • Breizh — Бретань;
  • Brezhoneg — Бретонська мова;
  • Ti — Хата;
  • Kreiz-kêr — Центр міста;
  • Skol — Школа;
  • Skol-veur — Університет;

Приклад вірша

«Заповіт» Т. Г. Шевченка бретонською мовою (переклала Наїґ Розмор)[35]:

VA ZESTAMANT
Pa vezin maro, sebeillit ahanon
En eur hourgane
E-kreiz ar stepenn divuzul
E va Ukrainia karet
Ablamour din da weled
Ar parkou didermen,
An Dniepr hag e riblou serz
Ha kleved ar ster o vlejal
En eur gas ganti, pell euz an Ukrainia,
Beteg e strad ar mor glaz,
Gwad va enebourien… Dilezel a rin peb tra
Parkou, torgennou
Hag e yin daved Doue
Evid pedi… Hogen beteg ar termen-se
Ne anavezan ket Doue!
Sebeillit ahanon med c'hwi avad,
Chomit en ho sav.
Torrit ho chadennou
Ha gand gwad livrin ar mac'her
Bouetit ho frankiz!
Da houde, e famill vraz ar poblou,
Er famill dieub ha nevez,
N'ankounac'hait ket dalher sonj diouzin
Dre eur gomz peoc'huz ha flour.

Примітки
  1. (фр.) Звіт INSEE про стан бретонської мови в Бретані
  2. (англ.) Breton Ethnologue. Ethnologue. Процитовано 13 грудня 2018.
  3. Бухонкина А. С. К вопросу о языковой ситуации в Бретани / Шептухина Е. М. (гл. ред.) // Вестник Волгоградского государственного университета. Серия 2: Языкознание. — Волгоград : Волгоградский государственный университет, 2011. — № 2. — С. 142. — ISSN 1998-9911.(Перевірено 11 листопада 2019)
  4. (англ.) Bauer, Laurie (2007). The Linguistic Student's Handbook. Edinburgh University Press.
  5. Калыгин, 2000, с. 392.
  6. Гиляревский, 1964, с. 125.
  7. Калыгин В. П. Бретонский язык // Большая российская энциклопедия : [в 36 т.] / председ. ред. кол. Ю. С. Осипов, отв. ред. С. Л. Кравец. — М. : Науч. изд-во «БРЭ», 2006. — Т. 4. Большой Кавказ — Великий канал. — С. 199. — ISBN 5-85270-333-8. (рос.)
  8. Калыгин, 2000, с. 393.
  9. (фр.) EOLAS. Situation de la langue. Office Public de la Langue Bretonne.
  10. (англ.) The Center for Advanced Research on Language Acquisition (CARLA):Articulation of Language Instruction. carla.umn.edu. Процитовано 18 вересня 2017.
  11. (фр.) Rostrenn, Yannick. Actualités. div-yezh.org.
  12. (англ.) Dihun — Dihun Language.
  13. (фр.) ENQUÊTE SOCIO-LINGUISTIQUE : QUI PARLE LES LANGUES DE BRETAGNE AUJOURD’HUI ?. Région Bretagne. Процитовано 9 October 2018.
  14. (фр.) Ofis ar Brezhoneg: Enseignement bilingue 2009 (année scolaire 2008—2009)
  15. Калыгин, 2000, с. 403.
  16. Калыгин, 2000, с. 394.
  17. Калыгин, 2000, с. 393—394.
  18. (фр.) Kervella F.. Yezhadur bras ar brezhoneg. — Brest : Al Liamm, 1947.
  19. (фр.) Falc’hun F.. Le système consonantique du breton avec une étude comparative de phonétique expérimentale. — Rennes : Plihon, 1951.
  20. (фр.) Cheveau L. Les mutations consonantiques en breton vannetais litteraire et en breton lorientais // Journal of Celtic Linguistics. — 2006. — Вип. 10. — С. 1—15.
  21. (фр.) Humphreys H. L. Les sonantes fortes dans le parler haut-cornouaillais de Bothoa (Saint-Nicolas du Pelem) // Etudes Celtiques. — 1972. — Вип. XIII. — № 1. — С. 259—279.
  22. Калыгин, 2000, с. 392, 393.
  23. Калыгин, 2000, с. 395.
  24. Калыгин, 2000, с. 397.
  25. Калыгин, 2000, с. 396.
  26. Breton. mpi-lingweb.shh.mpg.de. Процитовано 13 грудня 2018.
  27. Breton (англ.). www.languagesgulper.com. Процитовано 11 листопада 2018.
  28. Калыгин, 2000, с. 400.
  29. Калыгин, 2000, с. 398—399.
  30. Калыгин, 2000, с. 398.
  31. Калыгин, 2000, с. 399.
  32. Калыгин, 2000, с. 401.
  33. Калыгин, 2000, с. 401—402.
  34. Калыгин, 2000, с. 402.
  35. (укр.) Українська бібліотека. Архів оригіналу за 17 вересня 2009. Процитовано 21 листопада 2009.

Література
  • (рос.) Бретонский язык и литература // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 86 т. (82 т. и 4 доп. т.). — СПб., 1890—1907. — Т. IVa. (рос. дореф.)
  • (брет.) Kervella F.. Yezhadur bras ar brezhoneg. — Brest, 1947.
  • (фр.) Falc’hun F.. Le système consonantique du breton avec une étude comparative de phonétique expérimentale. — Rennes : Plihon, 1951.
  • (англ.) Jackson K. H.. A Historical Phonology of Breton. — Dublin : DIAS, 1967.
  • (англ.) Press I. A grammar of modern Breton. — Berlin : Mouton de Gruyter, 1986.
  • (фр.) Desbordes Y. Petite grammaire du breton moderne. — Lesneven : Mouladurioù Hor Yezh, 1990.
  • (рос.) Калыгин B. П. Бретонский язык // Языки мира: Германские языки. Кельтские языки. — M. : Academia, 2000. — С. 392—404. — ISBN 5-87444-101-8.
  • (рос.) Р. С. Гиляревский. Бретонский // Определитель языков мира по письменностям. — М. : «Наука», 1964.

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.