Бронзування

Бронзува́ння (англ. bronzing) — нанесення на поверхню металевих виробів захисного шару бронзи (олов'янистої) або надання їм бронзового відтінку. Бронзуванням називають також надання неметалевим виробам металевого (бронзового) блиску за допомогою спеціальних порошків[1][2]

Методи отримання

Виконують електролітичним способом (гальванічні покриття), металізацією, фарбуванням бронзовими лаками — сумішшю бронзувальних порошків з масляними або спиртовими лаками та хімічним обробленням поверхні.

Бронзування електролітичним методом застосовується для отримання покриття жовтою бронзою (вміст олова у сплаві не більше від 20 %) і білою бронзою (вміст олова у сплаві 40-45 %)[1].

Для осадження жовтої бронзи рекомендується електроліт такого складу (г/л) та режимів[3]:

станат натрію (Na2SnO3)30…35
ціанід міді(I), CuCN70…75
ціанід натрію (вільний), NaCN10…15
їдкий натр (вільний), NaOH8…10
температура, °C60…70
густина струму, А/дм²1…3

Аноди — бронзові, литі того ж складу, що й покриття, яке отримується.

Для осадження білої бронзи рекомендується такий склад (г/л) та режими бронзування[4]:

станат натрію (Na2SnO3)30…35
ціанід міді(I), CuCN15…20
ціанід натрію (вільний), NaCN12…15
їдкий натр (вільний), NaOH8…10
температура, °C65…70
густина струму, А/дм²2…3

Матеріал анода — сталь марки 12Х18Н9Т.

Використання

Бронзування металевих виробів електролітичним способом

Покриття жовтою бронзою застосовують в основному для захисту сталевих виробів від корозії в середовищі холодної та киплячої водопровідної води. При товщині покриття ≥ 20 мкм навіть після 30 діб безперервних випробувань корозія основи не проявляється[5].

Бронзові покриття з 10…12 % олова, одержані електролітичним осадженням, застосовують замість нікелю при захисно-декоративному хромуванні сталевих виробів, а також для місцевого захисту від дифузії азоту у сталь при термічній обробці. Бронзові покриття з 40…45 % олова наносять на деталі радіоапаратури, як заміну срібла при покритті деяких типів електричних контактів а також, наносять з декоративною метою на побутові металеві вироби тощо.

Бронзування поверхонь неметалевих виробів

Бронзування поверхонь виробів з неметеалевих матеріалів здійснюють металевими порошками (алюмінієвим, бронзовим тощо), розведеними на водному або неводному в'яжучому матеріалі. Застосовують його для внутрішніх і зовнішніх фарбувань поверхні. При внутрішніх роботах бронзовими порошками покривають ліпні і дерев'яні прикраси, вентиляційні решітки, виконують декоративний розпис і накатують рисунки валиками. Є два способи бронзування: бронзування на відлипність (нанесення шару бронзового порошку на підготовлену клеєву поверхню) і фарбування готовою сумішшю, приготовленою з металевим порошком (бронзовий порошок розводять клейовою водою, гліфталевим, олійним або іншим лаком і цією сумішшю покривають поверхню так само, як і звичайними фарбами).

Бронзування використовують і при друці поштових марок шляхом нанесення додаткового тонкого шару бронзового порошку уручну чи за допомогою спеціальних машин (зовні схоже на покриття фольгою) з метою покращення художнього їх оформлення, виділення окремих фрагментів рисунка або тексту[6].

Див. також

Примітки
  1. Бронзування / Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.
  2. ДСТУ 2510-94 Покриття лакофарбові. Терміни та визначення.
  3. Коротин А. И., 1984, с. 89.
  4. Коротин А. И., 1984, с. 89-90.
  5. Мельников П. С., 1979, с. 130.
  6. Большой филателистический словарь / Н. И. Владинец, Л. И. Ильичев, И. Я. Левитас и др. Под общ. ред. Н. И. Владинца и В. А. Якобса. — М.: Радио и связь, 1988.— 318 с. — ISBN 5-256-00175-2

Джерела
  • Коротин А. И. Технология нанесения гальванических покрытий. — М. : Высшая школа, 1984. — 200 с.
  • Мельников П. С. Справочник по гальванопокрытиям в машиностроении. — М. : Машиностроение, 1979. — 296 с.
  • Беленький М. А. Электроосаждение металлических покрытий. — М. : Металлургия, 1985. — 289 с.
  • Добровольський Г. М. Альфрейно-декоративні роботи: Навч. посібник для учнів проф.-техн. навч. закладів. — 2-е вид., перероб. і доп. — К. : Техніка, 1996. — 176 с.

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.