Будинок Товариства взаємного кредиту (Херсон)

Будівля привертає до себе увагу не лише своєю зовнішньою архітектурою, а й внутрішнім оздобленням. Художній розпис і ліпнина на стелях, урочисті образи міфічних богів утверджували мудрість, світло і розум людини, його віру у перемогу добра над злом. Велику залу прикрашали витончені барельєфи[2].

Поштова листівка початку ХХ ст.

Урочисте закладання будівлі правління та банку Товариства взаємного кредиту відбулося 4 квітня 1899 року. На призначену годину стали збиратися запрошені. Після прибуття духовенства Успенського собору відбулося богослужіння. До моменту закладки протоієрею Володимиру Єфремову для прочитання піднесли виготовлену металеву дошку з наступним вирізаним написом: «У літо від Різдва Христового 1899 квітня 4 дня в благополучне царювання імператора Миколи II за губернатора князя І.І. Оболенського, за почесного городянина Волохіна, за голови правління Товариства взаємного кредиту спадкового почесного громадяниноа С.І. Волохіна, за членів правління цього М.Є. Беккера, К.І. Фінкельштейна і М.Є. Гойхе виконана закладка цієї будівлі, що будується за планом архітектора А.І. Сваріка і призначена служити для потреб Товариства взаємного кредиту, що протягом 25-річного свого існування неухильно йшло вперед шляхом процвітання та на користь численним членам його». Крім того, виготовлено також напис на пергаменті з поіменним складом управління Херсонського товариства взаємного кредиту.

Дощечку та пергамент із написами вклали у металевий футляр та опустили під фундамент. Після богослужіння робітників запросили до щедро накритого столу. С.І. Волохін та О.Н. Бігун виголосили тости. Пізніше присутні вирушили до приміщення правління, де також було накрито стіл. Виголошувалися тости і промови за розвиток і процвітання справ Товариства взаємного кредиту[2].

Оскільки будівля Товариства взаємного кредиту відома на все місто своїм розкішним фасадом, і є улюбленим об'єктом для постановочних фото, – містяни склали кілька легенд про цю будівлю. Одна з них розповідає про заможного херсонського купця, який мав двох дочок. Купець не шкодував грошей на їх освіту, дозвілля і розваги. Одного разу доньки купця вирішили прогулятися Дніпром на човні. Батько погодився на цю розвагу заради улюблених дітей. Батько наказав своїм слугам пильно стежити за дівчатами. Однак молодиці ошукали слуг – сіли в човен і самостійно попливли на середину Дніпра, де не впорались із керуванням. Човен перекинувся і обидві дівчини потонули. Довго горював невтішний батько, який втратив найдорожчих у своєму житті. Згодом збудував на згадку про своїх дочок на головній вулиці Херсона будівлю, оздобою своєю схожу на білу сукню нареченої, і прикрасив будівлю вінцем зі скульптурами дочок із веслами в руках. Сам же, переконавшись, що ошатнішої будівлі не знайти у місті, роздав своє багатство жебракам і пішов у монастир[4].

У місцевій пресі зафіксовано щонайменше одну спробу пограбування банку. У листопаді 1919 року, під час окупації Херсона Збройними силами Півдня Росії, на будівлю банку було скоєно напад. Шайка бандитів спробувала потрапити до приміщення, однак банківська охорона забарикадувалась всередині. Розпочалась перестрілка, яку почув один з денікенських патрулів, що прийшов на підмогу охоронцям. В результаті короткого бою було затримано двох бандитів. Наступного дня над ними відбувся суд, а ще через день газета «Родной край», яку видавали в зайнятому денікінськими військами Херсоні, повідомила: «Вчора вночі було виконано смертний вирок над грабіжниками Камінським і Довбишем, які вчинили наліт на 1-е Товариство взаємного кредиту». Бандитів повісили на Суворовській вулиці навпроти будівлі Товариства[4].