Вулиця Суворова (Херсон)

Під час російсько-турецької війни 1787—1792 рр., точніше, перед початком воєнних дій О. В. Суворов, якого було призначено командуючим військами Херсонського корпусу, переніс свою штаб-квартиру в Херсон. Після війни, у 1792 р., полководець, перебуваючи на посаді начальника військ Катеринославського намісництва, знову розмістив свою штаб-квартиру в Херсоні та продовжив вдосконалення укріплень цього стратегічного району. В кінці 1794 р. О. В. Суворов виїхав з міста.

Будинок, у якому розташовувалася штаб-квартира О. В. Суворова

Будинок (№ 1а), в якому він жив у 1793–1794 рр., побудований на початку 80-х років XVIII ст. в стилі класицизму. На будинку встановлена меморіальна дошка генералісимусу, а на початку вулиці — бронзовий бюст. На зворотній стороні пам'ятника напис: «Исполнитель в дар музею. Рукавишников. 1904».

У сучасному приміщенні школи № 16 (буд. № 2) у 1908 р. було відкрито Херсонське відділення Російського музичного товариства, де працював український фольклорист, музикознавець А. М. Конощенко (Грабенко).

У буд. № 3 розташований Будинок технічної та художньої творчості обласного управління профтехосвіти. З протилежного боку вулиці, у будівлі зі скляним фасадом розташований торговий центр «Парус» — колишній Дім одягу «Парус» (буд. № 4). Перед ним — оточений декоративним парканом засохлий платан, посаджений наприкінці XVIII століття та перетворений херсонським митцем Миколою Гепардом у скульптуру «Казкове дерево».

Одноповерховий будинок під № 6 (на перетині з пров. Сестер Гозадінових) виконаний у татарському стилі. До революції 1917 року він належав родині землевласників Марченків, які за власний кошт утримували приватну гімназію для дівчат[1]. У теперішній час у будівлі знаходиться обласний будинок вчителя.

На місці нині зруйнованої будівлі № 9 на початку XIX ст. стояв будинок, де в 1815—1818 рр. і в 1822—1863 рр. розміщувалася губернська гімназія, а згодом — магазин паперу Егіза, на ім'я якого вулиця неофіційно називалася Егізівською. До початку 2000-х років будівлю займала їдальня. Тепер це місце перетворене на пустир і обнесене парканом.

Квартал, який нині займає масивна будівля ТРЦ «Суворовський», до 1975 року був забудований одно-чотириповерховими будинками, серед яких — меморіальний дім Джона Говарда, караїмська кенаса, будинок губернатора, будинок Р. А. Тарле, в кутовій частині якого розміщувалися аптека Вурштатмана (найперша аптека міста), а також редакція газети «Югъ». В середині 1970-х років було розпочато роботи зі знесення усіх цих будівель та спорудження на їхньому місці сходів, які з'єднали вул. Суворова з музично-драматичним театром. У 2005 році сходи було розібрано, а на їх місці побудовано торговельно-розважальний центр з підземним паркінгом.

На місці сучасного кафе «Ланда» (буд. № 19) на початку ХХ століття знаходився будинок Єпифанова, розташований на розі Суворовської та Рішельєвської вулиць (тепер — вул. Жовтневої революції). В цьому будинку розташовувався магазин караїма А. С. Пембека з відділами: винним, гастрономічним та бакалейно-колоніальним, кондитерським і тютюновим.

Будинок № 21 на початку XX століття належав купцеві Гольденбергу. Його приміщення займали банки й магазини. Будівля зберегла свій первісний вигляд. У ній міститься фірмовий магазин № 1 «Хліб» і Суворовське відділення ВАТ «Державний ощадний банк України».

В будинку № 26, на перехресті з вул. Жовтневої революції, з 20 квітня 1854 року по 1917 рік знаходився мануфактурний магазин А. І. Тотеша — члена Херсонського біржового товариства, старости караїмської кенаси. У 1904 році, на честь 50-ти річчя магазину була випущена пам'ятна поштова картка і срібна медаль із його зображенням. Після революції 1917 року в будівлі знаходився Палац праці, а в наш час перший поверх будівлі займають магазини.

Другий поверх будинку № 27 займає Херсонська обласна наукова медична бібліотека, заснована у червні 1945 року.

Поруч з приміщенням Корабельного райвиконкому (буд. № 29) знаходиться пам'ятник — його встановлено у 1965 р. на тому місці, де у 1942 р. німці стратили 10 членів підпільної групи з Карантинного острову, братів Запорожчуків та Чернявських.

Одразу після звільнення Херсона від німецьких військ, 14 березня 1944 року, в буд. № 35 розпочала свою роботу Херсонська міська рада. У теперішній час будівлю займає кардіологічний диспансер.

Будівлю середини ХХ ст. займає дитяча стомалотогічна поліклініка (буд. № 36).

Будівля Товариства взаємного кредиту (нині — відділення «Сбербанку Росії»)

На початку колишньої вулиці Католицької, яка тепер є продовженням вул. Суворова, розташована пам'ятка архітектури (буд. № 37) — пишно декорована, дугоподібна в плані будівля, зведена в стилі еклектизму, з фасадом, що виходить на вулиці Суворова і Михайловича. Цей будинок споруджувався в 1899—1900 рр.. за проектом міського архітектора А. І. Зварика для правління і банку товариства взаємного кредиту. У 30-ті роки тут розміщувався інститут фізичних методів лікування, а згодом — бальнеологічна лікарня. На початку 2000-х років будівлю було відреставровано і передано місцевому відділенню «Сбербанку Росії».

Колишній будинок Ліфшиця, тепер — ендокринологічний диспансер

Поряд з дитячою стоматологічною поліклінікою знаходиться ендокринологічний диспансер лікарні імені Афанасія і Ольги Тропіних (буд. № 38). Будинок, у якому він розташований, у другій половині XIX ст. належав Е. С. Ліфшицу. Тут знаходилася канцелярія рабина, а також Головне агентство Санкт-Петербурзького товариства страхування. Близько 1902 року в будинку Ліфшиця розмістилося Херсонське відділення Санкт-Петербурзького міжнародного комерційного банку, яке в 1911 році переїхало у новозбудований будинок І. А. Гольденберга на розі вулиць Ерделіївскої та Рішельєвської. Після революції 1917 року будинок було націоналізовано і в ньому розміщувалися різні організації. У 1922 році тут відкрився будинок піонерів, в 1937 році — будинок для дітей іспанських республіканців, які воювали проти режиму Франко в 1936—1939 роках (Будинок іспанських дітей). Після 1945 року в будівлі знаходилася Лікарня № 1.

У 1787 році побудовано римсько-католицьку церкву (буд. № 40).

У 1930-х роках її було закрито, приміщення використовувалось під Держкінопрокат. У 1958 р. у приміщенні колишнього костелу було відкрито кінотеатр ім. Павлика Морозова. Сьогодні на цьому місці відбудовано римо-католицький костел парафії «Пресвятого Серця Ісуса».

Сьогодні Суворова є пішохідною вулицею.

1. Горностаев Е. В. Улица Суворова. Суворовская: нетленная летопись края / Евгений Горностаев; лит. ред.: В. Г. Пиддубняк, О. В. Алеферко, науч. ред. С. Дяченко, соврем. снимки: Д. Мойсов [и др.]. — Херсон: Наддніпряночка, 2007. — 224 с. : цв.ил., рис.
2. Костюк Л. Херсон. Улицы помнят: путеводитель / Людмила Костюк, Владимир Ракович, Израиль Ратнер. — Симф.: Таврия, 1987. — 112 с.: ил.
3. Пиворович В. Улицами старого Херсона / Виктор Пиворович, Сергей Дяченко. — Херсон, 2002. — 196 с.: ил.
4. Сухопаров С. Улицы Херсона. Очерки / Сергей Сухопаров. — Херсон: Издат. Дом «СЛАЖ», 2002. — 160 с.: ил.

• Пішохідні вулиці міст України