Будинок готелю «Вікторія»

«Вікторія» — колишній готель Кременчука. Будівля, де розташовувався готель, є однією з небагатьох збудованих до Жовтневого перевороту споруд Кременчука, що збереглися до сьогодні. Наразі є пам'яткою архітектури місцевого значення та використовується як житловий будинок.

Будинок готелю «Вікторія»
Будинок у 2018 році
Будинок у 2018 році
49°03′55″ пн. ш. 33°24′47″ сх. д.
Країна  Україна
Місто м. Кременчук, Полтавська область
Розташування вулиця Лейтенанта Покладова, 10а
Тип пам'ятка архітектури
Будівництво ???—до 1884
Статус  пам'ятка архітектури місцевого значення
 Медіафайли у Вікісховищі

Історія

Готель був збудований на вулиці Херсонській (зараз — вулиця Лейтенанта Покладова), одній із найбільш людних вулиць міста, в період до 1884 року. Навпроти розташовувався готель «Пальміра». «Вікторія» вважалась найпопулярнішим та найпрестижнішим готелем міста. Один з гостей писав: «Готель „Вікторія“ майже такий же гарний, як „Гранд-отель“ в Парижі»[1].

Меморіальна дошка на честь вчених В. В. Докучаєва та В. І. Вернадського

1890 року до Кременчука прибула наукова експедиція під керівництвом відомого російського вченого-ґрунтознавця Василя Васильовича Докучаєва. Докучаєв зупинився у «Вікторії», тут же, за його рекомендацією, зупинився й майбутній президент Української академії наук Володимир Іванович Вернадський, який був членом експедиції. 19 квітня 2001 року на фасаді будівлі було встановлено меморіальну дошку в пам'ять цих вчених (автори: Микола Анісімов та Анатолій Котляр)[1].

1913 року в готелі зупинялися поет Ігор Сєверянин та поет і письменник Федір Сологуб, які виступали в Пушкінській народній аудиторії Кременчука. Обидва вони обідали та вечеряли в ресторані готелю «Пальміра». Ігор Сєверянин пізніше писав у своїх спогадах: «Мы сидим в отдельном кабинете какого-то отеля. Вероятно, это был „Бристоль“ или „Астория“, ибо в каком же уважающем себя городе нет гостиницы с такими наименованиями?»

Готель «Вікторія» був закритий після подій 1917 року. На першому поверсі будинку розмістився штаб Червоної гвардії[1]. У 1920-х роках на другому поверсі знаходилася редакція газети «Новый путь»[1]. У 1930-х роках на першому поверсі розмістилась організація Торгзін (Всесоюзне об'єднання по торгівлі з іноземцями)[1], всі відділення якого були ліквідовані 1936 року.

Будівля вціліла під час німецько-радянської війни, коли було зруйновано більш ніж 90 відсотків споруд міста. 30 вересня 1943 року, після звільнення Кременчука, вулицями міста урочистим маршем пройшли бійці взводу охорони Гвардійського Знамені 17-го Гвардійського парашутно-десантного полку. Пройшовши через парк МЮДа, по вулиці Леніна (зараз — Соборна) до центру міста, взвод установив знамено у вікні третього поверху колишнього готелю[2].

Після Другої світової війни в будинку довгий час мешкав головний архітектор Кременчука Лев Миронович Шлапаковський, який опікувався комплексною відбудовою зруйнованого міста[1].

Станом на 2016 рік балкони історичної будівлі, пам'ятки архітектури, перебувають в аварійному стані[3].

Див. також

Примітки
  1. Лушакова А. М., Євселевський Л. І. Вулицями старого Кременчука. — Кременчук: Вид–во «Кременчук», 2001. — 224 с.
  2. Ивушкин В. Э. Освобождение Кременчуга. 6-я Гвардейская воздушно-десантная дивизия. gorod-kremenchug.pl.ua. Город Кременчуг. Процитовано 8 липня 2018.
  3. Ужасы нашего городка: они могут убить…. telegraf.in.ua. Кременчуцький ТелеграфЪ. 5 вересня 2016. Процитовано 8 липня 2018.

Література
  • Лушакова А. М., Євселевський Л. І. Вулицями старого Кременчука / А. М. Лушакова, Л. І. Євселевський. — Видання друге, перероблене і доповнене. — Кременчук: Вид–во «Кременчук», 2001. — 224 с.

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.