Буйвіл (танк)

Перший дослідний зразок машини створювався на базі «Об'єкту 172» і отримав позначення «Об'єкт 172-2М». Зразок був закінчений в 1972 році і проходив випробування разом з 15-ю машинами «Об'єкт 172М». Так як машина створювалася на базі «Об'єкту 172», ходова частина була схожа з основним танком Т-64А. Крім того, на відміну від інших дослідних зразків, зенітний кулемет був встановлений також аналогічно танку Т-64А[1].

Зразки під номерами 2, 3 і 4 створювалися на базі «Об'єкту 172М». І проходили випробування в період з 1973 по 1974 роки[1].

Зразок №5 відрізнявся від попередніх зразків установкою нового форсованого до 840 к.с. дизельного двигуна В—67 і установкою як основного озброєння модифікованої гармати 2А46М[1].

Для поліпшення броньовий стійкості верхньої лобової деталі була збільшена товщина тильного листа і змінений кут нахилу до 70°. В районі бойового відділення броня корпусу складалася з 70 мм сталевого листа і 16 мм бортового екрану. В районі моторно трансмісійного відділення товщина борту також становила 70 мм, а бортового екрану — 5 мм. Компонування моторно—трансмісійного відділення корпусу було змінено в бік компактності, завдяки чому в машині були розміщені додатково 6 пострілів. Схема бронювання башти також зазнала змін. Лобова проекція башти в зоні ± 30° оснащувалася сталевими взводними екранами. Змінена броня захищала танк від попадання 125 мм бронебойного підкаліберного снаряда на швидкості до 1600 м/с. Кумулятивна стійкість була еквівалента 520 мм броньовій сталі[1].

Як основне озброєння на першому зразку використовувалася 125 мм гладкоствольна гармата 2А46. Гармата була стабілізована у двох площинах і оснащувалася автоматом заряджання. Завдяки зміненіій конструкції боєукладок, прицільна швидкострільність в ручному режимі заряджання зросла з 1,44 пострілів за хвилину, до 2 пострілів за хвилину. Боєкомплект становив 45 пострілів з них 22 розміщувалися в автоматі заряджання[1].

Додатково на танк встановлювався 12,7 мм зенітний кулемет НСВТ з боєкомплектом 300 патронів і 7,62 мм спарений з основною гарматою кулемет ККТ з боєкомплектом 2000 патронів[1].

На «Об'єкті 172—2М» використовувався дизельний двигун В—67 (первинна назва — В—46Ф). Потужність двигуна складала 840 к.с. Основною відмінністю від В-46 була змінена конструкція нагнітача. Необхідність зміни силової установки була продиктована збільшенням маси танка з 41 до 42 тонн. Застосування нового двигуна збільшило питому потужність машини, при цьому збільшення витрати палива значно менше. Крім того, в порівнянні з базовою машиною, були збільшені динамічні характеристики машини і середня швидкість руху[1].

До середини 1974 року було виготовлено дві модифіковані машини, сконструйовані на базі танка «Об'єкт 172—2М». Машини отримали позначення «Об'єкт 172М—2М». Зміни торкнулися установки нового лазерного прицілу—далекоміра ТПД—К1, нічного прицілу «Буран—ПА». Крім того були встановлені нові прилади спостереження у навідника і командира, а також змінений стабілізатор гармати. Додатково на танк була встановлена система постановки димової завіси 902А, що складалася з 81-мм димових гранатометів[1].

Відмінною особливістю «Об'єкту 172—3М» від «Об'єкту 172—2М» була установка як основного озброєння 130 мм нарізної гармати 2А50[1].