Буквиця (типографія)

Бу́квиця або ініціа́л (від лат. initum — початок) — більша від загальнотекстових початкова буква розділу тексту (глави, параграфа, абзацу) в рукописних і друкованих текстах. Це зазвичай буква з письма з більшим кеглем, яка починає текст книги чи розділу і здебільшого займає два, три і більше рядків тексту.[1]

Ініціальна буква «П», «Острозький буквар», 1578 р.

Буква ця часто буває мистецька, розмальована та орнаментована різними декоративними елементами. Вживають такі літери для підкреслення та прикрашання друку. В таких випадках буквиця пишеться прописною чи готичною початковою буквою.[1]

По відношенню щодо абзацу розрізняють:

• буквиця винесена вгору (англ. Up Cap)
• буквиця втоплена (англ. Drop Cap)
• буквиця обтравлена текстом (англ. Contoured Drop Cap)

В інкунабулах ініціали або ж буквиці пробували друкувати в два кольори. Але частіше для них і книжкових мініатюр залишали порожні місця. Друкували здебільшого чорний каркас буквиці або гравюри, а ілюмінатори (художники) їх пізніше розмальовували.

• 
  Ініціальна буква «В», готичний рукопис.
• 
  Анонім із Флоренції. Буквиця до манускрипту творів Петрарки, XV ст. Манускрипт для Федеріго да Монтефельтро.
• 
  Буквиці або ініціали ХІХ ст. в стилі необароко.