Булич Віра Сергіївна
Віра Сергіївна Булич (нар. 17 лютого (2) березня 1898, Санкт-Петербург, Російська імперія — пом. 21 липня 1954, Гельсінкі, Фінляндія) — поетеса, літературний критик, представниця першої хвилі пореволюційної російської еміграції у Фінляндії.
| Віра Булич | |
|---|---|
 | |
| Ім'я при народженні | Віра Сергіївна Булич |
| Народилася |
17 лютого (2 березня) 1898 Санкт-Петербург, Російська імперія |
| Померла |
21 липня 1954 (56 років) Гельсінкі, Фінляндія ·рак легенів |
| Громадянство |
 Росія→ Фінляндія |
| Місце проживання | Православний цвинтар (Гельсінкі) |
| Діяльність | прозаїк, поетеса |
| Знання мов | російська |
| Роки активності | з 1926 |
Життєпис
Віра Булич народилася 17 лютого (2) березня 1898 року в Санкт-Петербурзі.
Батько Віри Булич — відомий філолог і музикознавець Сергій Костянтинович Булич (1859—1921), професор Санкт-Петербурзького університету, у свій час займав посаду директора Вищих жіночих (Бестужевських) курсів, був першим деканом музичного відділення Російського інституту історії мистецтв. У будинку Буличов збиралися видатні люди науки і мистецтва, близьким другом батька був, зокрема, поет Інокентій Анненський.
Восени 1918 року Віра Булич покинула Петроград і оселилася з матір'ю, старшою сестрою і двома братами на дачі в Куолемаярві на Карельському перешийку.
У 1924 році, незабаром після смерті батька, Віра Булич і її сестра Софія переїхали в Гельсінкі у пошуках роботи. Там Віра змінила безліч занять: була тапером в кінотеатрі, заробляла на життя шиттям, приватними уроками, служила секретарем у Івана Шайковіча, сербського дипломата в Фінляндії і поета.
У 1930 році (за іншими даними, в 1932 р) отримала місце в Слов'янському відділі бібліотеки університету Гельсінкі та пропрацювала там більше 20 років — до самої смерті. З 1947 року працювала, крім того, в бібліотеці Інституту культурних зв'язків Фінляндії-СРСР.
Померла від раку легенів у Гельсінкі 21 липня 1954 року. Похована на православному цвинтарі в Гельсінкі у районі Лапінлагті[1]. Рукописна спадщина і архів зберігаються в бібліотеці університету Гельсінкі.
Сім'я
- Батько —Сергій Костянтинович Булич (1859—1921), професор Санкт-Петербурзького університету, у свій час займав посаду директора Бестужевських курсів, був першим деканом музичного відділення Російського інституту історії мистецтв.
- Мати —Булич Марія Платонівна (5.04.1871-17.11.1961)
- Сестра —Булич Софія Сергіївна (уродж. Старк) (9.12.1892-19.06.1950)
- Брат —Булич Костянтин Сергійович (6.09.1894-12.06.1957)
Бібліографія
- Сказка о маленькой принцессе. Porvoo, 1927.
- Сказки. Белград, 1931.
- Маятник. Гельсингфорс, 1934.
- Пленный ветер. Таллин, 1938.
- Бурелом. Хельсинки, 1947.
- Ветви. Париж, 1954.
- Переводы стихотворений финских поэтов
- Стихотворения // Новый журнал. № 71. Нью-Йорк, 1963.
- Четвёртое измерение. Памяти Андрея Белого, 1934.
- Вернуться в России — стихами…
- Чужая весна. — Рудня-Смоленск: Мнемозина, 2010.
Література
- Kelly C.A History of Russian Womens Writing 1820—1992. Oxford, 1994;
- Pachmuss T. A Moving River of Tears. Russia's Experience in Finland. New York, 1992;
- Pachmuss T. Russian Literature in the Baltic between the World Wars. Ohio, 1987;
- Terras V. Bulich V. S. // Handbook of Russian Literature. London, 1989;
- Мандельштам Ю. Вера Булич. «Маятник» // Современные записки. 1934. № 1;
- Тиандер К. О творчестве В.Булич // Журнал Содружества. Выборг. 1938. № 3;
- Цетлин М. В. Булич. «Маятник» // Современные записки. 1936. № 50;
- Терапиано Ю. Стихи Веры Булич // Новое русское слово. Нью-Йорк. 1949;
- Пахмусс Т. Вера Булич, русский поэт в Финляндии // Современник. Торонто. 1979. № 41;
- Пресас Г. Поэтесса настроения и красоты природы // Русский листок в Финляндии. Хельсинки. 1984. № 1;
- Исаков С. Г. Переписка К. К. Гершельмана и В. С. Булич // StudiaSlavicaFinlandensia. 1994. №XI;
- Бськина Л. А. Вера Булич. Из истории русской литературы в Финляндии // Российский литературоведческий журнал 1994. № 4;