Бушин Микола Іванович

Микола Іванович Бушин (нар. 10 березня 1938(19380310), с. Марица Льговського району Курської області 15 лютого, 2022 р., м. Черкаси[1]) — доктор історичних наук, професор, академік Української академії історичних наук, заслужений працівник освіти України, відмінник народної освіти УРСР, Почесний краєзнавець України (2013).

Бушин Микола Іванович
Народився 10 лютого 1938(1938-02-10)
Курська область, РРФСР, СРСР
Помер 15 лютого 2022(2022-02-15) (84 роки)
Черкаси
Діяльність історик
Alma mater Ужгородський національний університет
Заклад Черкаський національний університет імені Богдана Хмельницького і Черкаський державний технологічний університет
Ступінь доктор історичних наук
Нагороди
Заслужений працівник освіти України
Почесний краєзнавець України

Біографія

М. І. Бушин народився у селянській родині. Після закінчення школи протягом серпня 1956 — листопада 1957 працював вибійником шахти № 7 тресту «Лисичанськвугілля». З листопада 1957 по серпень 1960 служив в Прикарпатському військовому окрузі у батальйоні зв'язку.

Навчався на історичному факультеті Ужгородського державного університету (1960—1965). За розподілом з вересня 1965 по вересень 1966 вчителював у Новослобідській середній школі Путивльського району Сумської області. З 15 вересня 1966, після переїзду до місця проживання дружини, працював вчителем історії Лисянської восьмирічної школи Лисянського району Черкаської області.

У листопаді 1967 перейшов на партійну роботу. По вересень 1968 працював інструктором Лисянського райкому партії. З вересня 1968 по серпень 1970 — слухач Вищої партійної школи при ЦК КПУ, після закінчення якої завідував кабінетом політосвіти Лисянського райкому

З вересня 1971 по січень 1974 навчався у аспірантурі Київського інституту народного господарства. Після навчання М. І. Бушин знову повертається на партійну роботу й працює з січня 1974 по липень 1976 року завідувачем кабінету політосвіти, завідувачем оргвідділом Лисянського РК КПУ. Одночасно 14 травня 1976 року в Київському державному університеті ім. Тараса Шевченка М. І. Бушин захищає кандидатську дисертацію на тему: «Партійне керівництво культурним будівництвом на селі (на матеріалах Української РСР)».

У липні 1976 М. І. Бушин перейшов на роботу у Черкаси, де по грудень 1980 працював завідувачем Будинку політосвіти, з грудня 1980 по грудень 1988 — завідувач відділу науки та навчальних закладів Черкаського обкому Компартії України.

У 1987 видає монографію «Социально-культурное развитие села на современном этапе (На материалах Украинской ССР)». А у 1988 в Академії суспільних наук (м. Москва) успішно захищає докторську дисертацію на тему «Факторы социально-культурного развития современного советского села (На материалах Украинской ССР)».

У 1988 переходить на викладацьку роботу у Черкаський педагогічний інститут. З листопада 1990 по березень 1999 М. І. Бушин працює заступником директора з навчально-виховної роботи, завідувачем кафедри природничих дисциплін, проректором, деканом по роботі з іноземними студентами, завідувачем кафедри історії Черкаського інженерно-технологічного інституту. З березня 1999 до 2001 працює першим ректором Інституту соціального управління, економіки і права (м. Черкаси). З 2000 завідувач кафедри історії України Черкаського державного технологічного університету.

Помер 15 лютого 2022 року[2].

Дружина Ольга Сергіївна (1941) — лікар-ендокринолог; син Ігор (1964); донька Наталія (1973) — вчитель англійської мови.

Наукова та громадська діяльність

М. І. Бушин є автором та співавтором 360 наукових праць, серед яких 30 монографій, із них 10 — індивідуальних. Опублікував 14 навчальних посібників, у тому числі «Історію України» китайською, німецькою та англійською мовами. Член спеціалізованих вчених рад із захисту кандидатських і докторських дисертацій Донецького та Черкаського національних університетів.

Крім викладацької діяльності професор Бушин активно займається краєзнавством. У 1968 він особисто створив на громадських засадах історико-краєзнавчий музей Лисянського району Черкаської області, 1998 року — музей історії Черкаського державного технологічного університету, меморіальну кімнату-музей у Лисянській загальноосвітній середній школі І-ІІІ ступенів № 2 ім. С. Г. Савранського. З 2005 президент громадської організації «Товариство істориків Черкащини ім. І. О. Гуржія».

Вчений започаткував науково-краєзнавчу серію книги «Черкаський край в особах 1941—2001». Кожна книга присвячена району й містам обласного підпорядкування. Також Микола Іванович є головним редактором «Сучасної енциклопедії Черкащини».

Відзнаки

Указом Президента України від 20 серпня 2007 року присвоєно почесне звання «Заслужений працівник освіти України». У 2009 році розпорядженням Президента України професору Бушину призначена державна стипендія як визначному діячеві науки.

У 1998 був визнаний «Людиною року» Американським біографічним інститутом.

Професор Микола Бушин у 2013 став першим на Черкащині лауреатом премії ім. Д. Яворницького.

Примітки

  1. Помер професор ЧДТУ Микола Бушин. Нова Доба (укр.). 15 лютого 2022. Процитовано 15 лютого 2022.
  2. Помер професор ЧДТУ Микола Бушин. Нова Доба (укр.). 15 лютого 2022. Процитовано 15 лютого 2022.

Джерела

Посилання

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.